А.Шевцов, Г.Мерніков, К.Кабанець

Помаранчева влада на Сході України - труднощі, прорахунки, шляхи покращення ситуації

Аналітична записка

Інтереси громадян можуть бути захищені лише завдяки сильній владі, що буде сприяти розвитку здорової економіки. Існуюча законодавча база не має ефективної системи втілення в життя. Поглиблюється прірва між правом та мораллю. В свідомості більшої частини населення українська влада стала гальмом суспільного розвитку, економіки, становлення малого та середнього підприємництва. Так звана „дозвільна система” себе дискредитувала.

Президентські вибори 2004 року розкололи країну навпіл. Населення Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Луганської та Донецької області на президентських виборах 2005 року у своїй переважній більшості підтримало лідера Партії Регіонів - політичної сили, яка прагне реваншу на виборах до Верховної Ради та місцевих рад 26 березня 2006. З огляду на впровадження політичної реформи, перехід виконавчої влади до рук Нової опозиції є цілком реальним.

Постає питання, що спонукало виборців, рівень зневіри яких є дуже високим, обирати саме В.Януковича? Можливо ці люди бажали збереження старої влади, бо це гарантувало їм хоч яку-небудь стабільність, або вони сподівалися, що політичне зближення з країнами колишнього СРСР дозволить покращити рівень життя населення, поверне колишню стабільність та авторитет державі.

Необхідно визначити причини соціокультурної невідповідності принципів державної політики Помаранчевої команди з мотиваційними очікуваннями, життєвими пріоритетами населення Східних регіонів й запропонувати реальні механізми консолідації суспільства.

Інтереси громадян можуть бути захищені лише завдяки сильній владі, що буде сприяти розвитку здорової економіки. Існуюча законодавча база не має ефективної системи втілення в життя. Поглиблюється прірва між правом та мораллю. В свідомості більшої частини населення українська влада стала гальмом суспільного розвитку, економіки, становлення малого та середнього підприємництва. Так звана „дозвільна система” себе дискредитувала.

Людей турбують питання суспільної моралі, рівень розвитку економіки, непрофесійність та безвідповідальність гілок влади. Комунальна сфера потребує прискіпливої уваги. Аварії в Алчевську та в інших містах підтвердили, що ця сфера на грані знищення. В порівнянні з іншими регіонами найбільш неблагополучними виявилися саме Луганська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Сумська, Запорізька, Харківська та Донецька області. Групу східних областей характеризують такі особливості такі чинники, як низький рівень народжуваності, високий рівень смертності та високий рівень злочинності. Серед позитивних моментів слід зазначити відносно низький рівень безробіття та порівняно високий рівень купівельної спроможності. Громадяни України також занепокоєні проблемою забезпечення національної безпеки держави, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку США, Великобританії, Китаю і Росії.

Використання проросійських програмних установок різними політичними силами саме на Сході України виявляється цілком обґрунтованим, оскільки дотепер у східних регіонах ідея "східнослов'янських" зовнішньополітичних орієнтацій дістає підтримку 77% населення1. Негативно ставиться до ідеї приєднання України до союзу Росії та Білорусії у східних регіонах лише 7% населення. Незважаючи на те, що в цілому по Україні президенту В.Ющенко довіряє майже половина дорослого населення України (49%), у східних регіонах йому довіряють лише 18%. Аналогічна ситуація й у відношенні екс-прем'єра Ю.Тимошенко. Так, у березні 2005 року її діяльність позитивно оцінили 53% опитаних, але у східних регіонах - лише 22%.

Тобто, навіть після Помаранчевої революції, після визнання грубих фальсифікацій, скоєних старою владою на президентських виборах, після перших місяців роботи нової владної команди рівень її підтримки з боку мешканців Сходу не збільшився і залишається самим низьким по Україні.

Можна виокремити ще один показник, за яким дуже різняться суспільно-політичні настрої мешканців різних регіонів України. Це, зокрема, рівень аномійної деморалізованості населення. Закономірним наслідком руйнації традиційних структур і механізмів соціальної інтеграції і соціального регулювання (ідеології, моральних, правових норм, економічних стимулів) є наростаюча відстороненість. Коли стара ціннісно-нормативна система зруйнована, а нова ще не сформована, в суспільстві поширюється аномія. У свідомості людини це відображається у відчутті "втрати соціального ґрунту", відстороненості від сучасності та невпевненості у майбутньому. Часто люди намагаються діяти старими методами в нових умовах.

Оптимістичні соціальні установки також є найнижчими на Сході. Лише 21% мешканців східних областей на початку 2005 року вважали, що у найближчий рік наше життя владнається. В той час як по всій Україні рівень соціального оптимізму складав 40%, а у західних - 66%.

На прикладі суспільно-політичних вподобань мешканців Сходу України ми бачимо, що процеси розпаду та демонтажу старих радянських суспільних норм явно випереджають ствердження нових форм, встановлення нового громадянського саморегулювання, формування відповідних соціальних і моральних контрольних механізмів. Одночасно функціонують і соціальні очікування, зорієнтовані на новації, і сподівання на збереження старого, звичного і зрозумілого.

Однією з причин, що зумовлюють такі консервативні, навіть антиреформистські настрої мешканців Сходу є слабкість інститутів громадянського суспільства. І хоча це характеризує Україну в цілому, найбільшою мірою це відноситься саме до східних регіонів. Пострадянський досвід соціальної трансформації в Україні розвивався та легітимізувався під гаслами демократії та демократизації, але це зовсім не означає розвиток громадянського суспільства. Слід також враховувати, що "демократичні революції" у східнослов'янських країнах починалися, відбувалися і продовжують реалізовуватися переважно "зверху" з активним залученням "адміністративних ресурсів" і контролем над процесом ззовні" новим-старим" бюрократично-номенклатурним класом2.

Люди звикли до цілком певного устрою життя, до монополії на владу певної політичної сили, до єдиної мови. Тому вони важко сприймають можливість співіснування різних політичних поглядів та партійно-ідеологічних орієнтацій, але найбільше - різноманітність індивідуальних та групових способів життєдіяльності, культурних стилів та маніфестацій. Саме тому, громадяни Сходу України обирають тих політиків та політичні сили, які пропонують якщо не повернення до минулого, то хоча б консервацію ситуації, збереження традицій та благ, притаманних колишній радянській системі.

Після розпаду СРСР у східних регіонах не склались відносини громадської спільності, спільності інтересів. Серед чинників, що характеризують особливості ціннісних орієнтацій населення східних регіонів України зазначимо наступні.

1. Російська мова як основа побутового спілкування, засобів масової інформації та бізнес-проектів.

2. Збереження атеїзму в якості ідеологічного сурогату традиційного релігійного світосприйняття. Домінування Російської православної церкви в умовах банкрутства комуністичної ідеології.

3. Штучна, насильницька урбанізація регіону як результат політики колективізації, індустріалізації та голодоморів «зачистила» село - джерело та оберіг традиційної української культури, духовності на загал.

4. Відсутність загальновизнаних моральних авторитетів. Зародковий стан інститутів громадянського суспільства. Громадянська пасивність як домінанта суспільного життя.

5. Пануючим соціально психологічним станом на Сході України є фрустрація3. Населення перебуває у постійній боротьбі з неіснуючим ворогом, який не дозволяє існувати в комфортних умовах. Політичні сили штучно підтримують цей стан з метою збереження статус-кво.

Зворотній зв'язок між окремими прошарками населення та владою не мав на разі природного ґрунту. Саме тому, регіональна еліта була позбавлена необхідності легітимації свого статусу через інститути громадянського суспільства. Духовну нішу, яка з'явилася після банкрутства комуністичної ідеології, неминуче зайняли продукти масової культури - позбавлені ідентичності за визначенням. Суспільно-політична діяльність, за цих умов, обмежувалась майже виключно виборчими перегонами. Населення Сходу України змушено було на основі власних та родинних ресурсів адаптуватись до реалій «дикого» капіталізму. Енергія державотворення, реалізація національних культурних проектів була унеможливлена домінуванням рис транзитної суспільної психології переважної більшості мешканців Дніпропетровщини, Харківщини чи Донбасу.

Не зважаючи на відверто популістські позиції представників лівих сил та інших акторів, що репрезентували проект «Південно-Східної української автономної республіки», проблема довіри населення Сходу України до центральної влади в Києві зберігає свою актуальність. Це можна пояснити лише посиленням у масовій свідомості населення Сходу авторитарних настроїв. Передчуття масштабної кризи - економічної та політичної породжує в масах підсвідому потребу у "сильній руці", жорсткому порядку.

Впродовж 2005 року настрої громади пережили повний цикл постреволюційних метаморфоз:

  • сплеск оптимістичних очікувань на початку року, розчарування впродовж весни-літа,
  • криза довіри до нової влади на початку осені (вереснева політична криза),
  • наприкінці року - втома від політичних скандалів та острах перед невизначеністю перебігу подій в економіці та політиці, можливістю нових масштабних криз.

Цьому, безумовно сприяли такі події, як "газова війна" з Росією (можливість першого січня залишитись без газу), загроза конфронтації між парламентом і Президентом, який поставив під сумнів доцільність прийнятих змін до Конституції. У громадян України панує стійке переконання, що можна прийняти будь-які найкращі закони, які будуть на папері захищати власника, але реально їх інтереси будуть нехтуватися переплетеною спільними інтересами від верху до низу номенклатурною ієрархією. Остання - забезпечена й численними юристами, і силовими структурами, які також функціонують за рахунок коштів простих платників податків. У такий спосіб створюється ситуація, коли громадяни, заплативши податки, повинні крім цього за власний же рахунок і ціною над зусиль домагатися того, що належить їм на законних підставах.

Переконані, що, за будь-яких обставин, політика помаранчевої команди у прихильників В.Януковича, старої влади на загал на першому етапі отримала неоднозначну, суперечливу оцінку. Це пов'язано з органічним, підсвідомим не сприйняттям значної частини населення Донецької, Луганської області постаті Президента В.Ющенка як легітимного національного лідер. Процес соціокультурної трансформації російськомовного, орієнтованого на збереження цінностей радянського способу життя населення індустріального Сходу вимагає тривалого часу і може бути змістовно оціненим лише наступним поколінням.

Ключовою пересторогою на шляху психологічної легітимізації Помаранчевої влади залишається кадрове питання -відсутність команди професіоналів Нової влади на Сході України. Показовим є приклад Дніпропетровської області. Призначення за неформальною квотою Народної партії В.Литвина (депутата -мажоритарника від провладного блоку «За Єдину Україну») С.Касьянова зустріло жорсткий спротив активістів «Пори», інших учасників «Помаранчевої команди». Новопризначеному губернатору закидали лобіювання власного бізнесу (Дніпропетровський крохмало-паточний завод, інші активи в агропромисловому комплексу), яке прямо протирічило курсу Президента на відсторонення бізнесменів від роботи в органах державної влади. Найголовнішим є чітке неприйняття прихильниками В.Ющенка депутата Касянова як представника нової команди, яка перемогла «Кучмізм» й будує Нову Україну.

В цих умовах Президент був змушений відізвати своє призначення, визнавши цим самим свою помилку. «Справа Касьянова» висвітлила наступні слабкі сторони політики Нової влади в східних регіонах:

  • хиткий, нежиттєздатний характер ситуативних коаліцій, непідкріплених механізмами реальної взаємодії та взаємної відповідальності;
  • непрозорий, незрозумілий широкому загалу механізм кадрових призначень, відсутність зворотного зв'язку громади в регіонах та Президентської команди;
  • збереження тіньових схем лобіювання бізнесом своїх інтересів в органах державної влади всіх рівнів, пряме переплетення бізнесу і влади, що за короткий термін девальвувало в суспільній свідомості високі моральні цінності Майдану, розвалило єдину команду «Сила народу» й призвело до апатії та зневіри;

— посилення ролі PR-технологій як інструменту політичної боротьби за умови відсутності на Сході загальновизнаних моральних авторитетів, маніпулювання суспільною свідомістю опозиційними силами не зустрічає ефективного спротиву помаранчевих сил.

Принципово іншою є ситуація у Харківській області. Це пов'язано з діяльністю потужної команди представника великого бізнесу А.Авакова, який свідомо став на сторону Майдану під час Революції. Новий Голова харківської ОДА заклав підвалини здійснення радикальної економічної трансформації, яка призведе до руйнації тіньових схем, корупційних взаємозв'язків бізнесу та регіональної влади.

Серед позитивних складових «харківського досвіду», які необхідно врахувати Новій владі в процесі формування й реалізації Регіональної політики, ключовими є:

1. Системний підхід. Губернатор А.Аваков сформував команду однодумців з представників середнього та великого (неолігархічного) бізнесу, кваліфікованих менеджерів та освіченої молоді, які поставили собі за мету сформувати в регіоні нове ринкове середовище на основі європейських цінностей, прозорості та конкурентності.

2. Безумовне відсторонення одіозних постатей старої владної команди на кшталт ідеолога Південно-Східної автономної республіки Є.Кушнарьова . Формування нової вертикалі виконавчої влади руйнує базу поновлення корупційних схем, викликає довіру в суспільстві.

3. Використання потенціалу молоді, науковців, творчої інтелігенції у створенні засад громадянського суспільства на основі культурної спадщини Слобожанщини.

4. Викорінення тіньових, мафіозних проявів бізнес-діяльності. Зникнення ґрунту діяльності олігархів - О.Ярославський продав акції одного з найбільших в Україні «Укрсиббанку» французькому BNP-Paribas за умови неучасті лідера найбільшої регіональної ФПГ в політичному процесі на загал.

Висновки

1. Особливістю сучасного етапу суспільно-політичного розвитку українців є утвердження у свідомості громадян всіх регіонів держави думки щодо важливості та необхідності існування інститутів громадянського суспільства: політичних партій, незалежних засобів масової інформації, політичної опозиції. Сам факт альтернативності політичних еліт, виборів як демократичної процедури на загал сприймається як об'єктивний чинник функціонування держави.

2. Парламентські вибори 2006 року призведуть до посилення демократичних процесів в Україні, відображаючи багатогранність політичних вподобань українських виборців. Жителі Сходу, перш за все Донецької і Луганської областей, голосуватимуть за Партію Регіонів на чолі з Віктором Януковичем. Дніпропетровщина, Харківщина і Запоріжжя, при сильних позиціях Партії Регіонів, віддадуть також свої голоси Блоку Юлії Тимошенко і “Нашій Україні”. Блок Володимира Литвина отримуватиме голоси виборців, які цінують нейтралітет і врівноважену позицію під час революційних подій. Комуністи і соціалісти будуть спиратися на пенсіонерів і намагатимуться в свої лави залучити молодь.

3. Державна влада на місцях у свідомості пересічних громадян Сходу асоціювалась з колишньою радянською владою, яка реалізує свої бізнес-проекти на суто прагматичній основі. Ідеологічне «забарвлення» цього номенклатурного бізнесу з комуністичного було змінено на національний (відмінний від Москви). Природно, що населення Сходу України не вбачало у політичних проектах, які спорадично виникали напередодні тих чи інших виборів, реального механізму захисту своїх інтересів, реалізації довгострокових стратегічних завдань.

4. Нова влада повинна змінити свою політику на Сході України на основі наступних засад:

— прозора, конкурсна, зрозуміла широкому загалу кадрова політика;

— цілеспрямована робота в регіональних засобах інформації з метою висвітлення причинно-наслідкових зв'язків внутрішньої та зовнішньої політики в Україні, пропаганда європейського досвіду державотворення;

— припинення внутрішніх суперечок «Помаранчевої команди», єдиний, зрозумілий населенню політичний курс;

— формування загальнонаціонального соціокультурного середовища, яке об'єднає регіони України на шляху до вступу до Європейського Союзу.


1 Н.Паніна Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг. – К.: ТОВ "Видавництво Софія", 2005. – 160 с.

2 В.Степаненко Социологическая концепция гражданского общества в постсоветском контексте // Социология: теория, методы, маркетинг, 2000 г., №3, с.5-21

3 Від лат. frustratіo - обман, невдача —  психологічний стан, що  виникає в ситуації розчарування, нездійснення якої-небудь значимої для людини мети, потреби. Проявляється в гнітючій напрузі, тривожності, почутті безвихідності. Реакцією на фрустрацію може бути відхід у світ  мрій і фантазій, агресивність у поводженні тощо. // http://encycl.accoona.ru

 
Copyright © 2006 DBNISS