Політика НАТО щодо реформи спецслужб нових членів

Олексій Їжак

У другій половині вересня головною турботою НАТО у зв'язку із запланованим приєднанням наступного року семи нових членів стало реформування спецслужб цих країн. Безпосередньою причиною підвищення уваги до цього аспекту набуття членства стали суперечності навколо призначень на вищі посади у спецслужбах Болгарії та Словаччини людей, що співпрацювали із комуністичним режимом.

У Болгарії причиною напруги стало призначення радником Прем'єр-міністра країни з питань координації спецслужб генерала Бріго Аспарухова, який очолював болгарські спецслужби у 1991-1997 роках і працював на спецслужбі комуністичного режиму до 1989 року. На початку 2003 року кандидатура Бріго Аспарухова знову обговорювалась у контексті призначення на пост голови болгарської служби розвідки, але тоді після рішучих протестів з боку США призначення не відбулось. Вересневе рішення Прем'єр-міністра призначити цю людину радником з питань координації спецслужб було сприйняте у керівництві НАТО та провідних західних країнах вкрай негативно. Відомий лобіст розширення Альянсу, президент комітету США з питань НАТО Брюс Джексон заявив з цього приводу, що "посадовці США глибоко стурбовані та шоковані", а дехто, навіть, "сприймає це як образу". У самій Болгарії рішення Прем'єр-міністра викликало кризу у правлячій партії і вже призвело до виходу з неї двох провідних політиків.

Загострення між НАТО і Словаччиною сталось у зв'язку із намаганнями Прем'єр-міністра звільнити з посади нинішнього голову національного бюро безпеки країни Яна Мойжиса, який вважається прозахідним керівником, що проводить рішучі реформи свого відомства. Прем'єр-міністр не отримав підтримки з боку членів кабінету, у тому числі прозахідного міністра оборони, який представляє правлячу партію. Цей крок міністра оборони миттєво призвів до позбавлення його партійних постів, що може означати також скору відставку. Щоб досягти своєї мети, Прем'єр-міністр звернувся до Президента Словаччини, а також наважився на порушення процедурних вимог, запросивши зібрати компрометуючу інформацію на Яна Мойжиса іншу словацьку спецслужбу.

Ситуація у Словаччині викликала значне занепокоєння у керівництві НАТО, що призвело до прибуття у країну для безпосереднього моніторингу подій голови офісу безпеки НАТО Вайне Ричека.

Як зазначають аналітики, події у Болгарії та Словаччині навряд чи зашкодять їхньому вступу до НАТО, однак можуть затримати цей процес. Крім того, рівень довіри до них і, відповідно, рівень представництва у спільних структурах може бути суттєво знижено. Повідомлялось, що Генеральний секретар НАТО звернувся до урядів країн, які ще не ратифікували протокол про приєднання до Альянсу Словаччини, не робити цього до отримання позитивних сигналів з цієї країни.

Згідно офіційних заяв, НАТО розглядає реформу спецслужб нових членів як суто технічне питання. Перш за все така реформа - це вимога модернізації державної влади цих країн з метою досягнення сумісності із західними політичними інститутами. Як зазначив речник НАТО Роберт Пшел, керівництво Альянсу турбує, щоб "допуск до таємниць та захист закритої інформації були на належному рівні".

Така сама вимога міститься у резолюції Сенату США з приводу ратифікації протоколів про приєднання до НАТО семи нових членів "другої" хвилі. Згідно неї, ці країни мають, по-перше, забезпечити демократичний контроль не тільки над збройними силами, але й над спецслужбами, і, по-друге, зробити прозорим для НАТО, яким чином вони реформують систему захисту закритої інформації.

Згідно повідомлень впливового видання "Jane's Intelligence", США та НАТО особливо стурбовані чотирма аспектами реформування спецслужб нових членів:

  • рівнем демократичного контролю за діяльністю спецслужб;
  • рівнем реформ у напрямку наближення до принципів та процедур діяльності західних спецслужб;
  • припиненням впливу спецслужб Росії;
  • забезпеченням необхідного рівня фінансування.

Ключовим фактором вважається якнайшвидше кадрове оновлення за рахунок призначення на посади у спецслужбах нових членів прозахідних фахівців, не скомпрометованих співпрацею із комуністичними режимом. Незважаючи на політичне забарвлення цієї вимоги, НАТО наголошує на її технічному характері. Її сенс полягає у тому, щоб очистити спецслужби нових членів від так званих "кротів", що працюють на російські спецслужби, та людей, що уразливі до тиску з боку Росії внаслідок свого минулого.

Вважається, що найефективнішим заходом, який забезпечує кадрове оновлення спецслужб посткомуністичних країн, є люстрація, яка зазвичай супроводжується заборонами та обмеженнями на професії для діячів комуністичного режиму та працівників комуністичних спецслужб. Однак проблема полягає у тому, що пов'язане з цим соціальне напруження можуть витримати тільки окремі країни.

До сьогодні, серед нових членів НАТО "першої" та "другої" хвиль на люстрацію спромоглись тільки Чехія та країни Балтії (найсуворіші процедури люстрації мали місце у Східній Німеччині, але це особливий випадок). Решта країн має відносно м'яке законодавство, яке вимагає "визнання помилок", але не містить прямих заборон.

Якщо користуватись класифікацією проблемних сфер приєднання нових членів, яка міститься у Плані дій заради членства, то реформування спецслужб загалом належить до четвертої групи, яка охоплює питання спільного захисту закритої інформації. Інші групи включають питання демократичних та економічних реформ (перша група), реформ оборонної сфери (друга група), ресурсного забезпечення оборони (третя група) та гармонізації законодавства (п'ята група).

Досвід країн "першої" та більшості країн "другої" хвилі полягав у тому, що проблеми спільного захисту закритої інформації остаточно вирішуються тільки на останньому етапі процесу приєднання, оскільки це пов'язано з передачею "чутливих" інформаційних та криптографічних технологій. Виходячи з цього, реформа спецслужб мала б проводитись вже після виконання більшості інших вимог. Між тим, останні подій у Болгарії та Словаччині засвідчили, що проблема спільного захисту закритої інформації має важливий "кадровий" вимір і зачапає всі інші аспекти інтеграції до Альянсу.

Справа у тому, що спецслужби нових членів мають забезпечувати перевірку посадовців своїх країн на можливість доступу до закритої інформації НАТО. Для цього вони самі мають пройти через попередню "перевірку" з боку західних спецслужб щодо відповідності західним принципам та процедурам функціонування.

За таких умов, нові члени є обмеженими у виборі темпів та механізмів кадрового оновлення своїх спецслужб. Це має статись до призначення національної місії до НАТО та національних представників в інтегрованих цивільних та військових структурах. Оскільки кожен національний представник у НАТО додатково перевіряється структурами безпеки Альянсу, помилки спецслужб країни, яку він представляє, або їх неспроможність зробити необхідну перевірку, матимуть наслідком виникнення недовіри до такої країни та зменшення її ваги у спільних структурах.

Так, згаданий болгарський політик Бріго Аспарухов у 2002 році був визнаний спеціальною комісією персоною, що співпрацювала із комуністичним режимом, причому це не супроводжувалось його усуненням з політичної арени. Проте, він не має шансів отримати доступу до закритої інформації НАТО, що робить його роботу у системі спецслужб країни, майже неможливою. За таких умов його призначення сприймається або як виклик НАТО, або як свідчення сили політичних та економічних зв'язків комуністичних часів, що в свою чергу може призвести до тиску на Болгарію не тільки з боку НАТО, але й ЄС.

Підвищена увага НАТО до роботи спецслужб нових членів може призвести до значних змін у вимогах щодо їхнього внутрішнього реформування. Фахівці видання "Jane's Intelligence" прогнозують, що наступні запрошення до НАТО стануться на черговому п'ятирічному самміті Альянсу у 2007 році. Отримати їх мають шанси чотири країни - Албанія, Македонія, Хорватія та Україна. Аналітики видання вважають, що проблеми, які виникли у реформуванні спецслужб країн "першої" та "другої" хвиль розширення можуть виявитись дрібними у порівнянні із тими, що супроводжуватимуть залучення до НАТО України.

В Україні питання реформи спецслужб у контексті планів набуття членства у НАТО можуть мати додаткову складність внаслідок того, що всі спецслужби України належать до воєнної організації держави (ситуація, нетипова для західних країн). Таким чином, спецслужби України можуть опинитись під подвійним тиском - через необхідність забезпечення спільного захисту закритої інформації НАТО та у зв'язку з реформою оборонної сфери.


Copyright © 2003 by DB NISS