Прогноз розвитку архітектури європейської безпеки до 2015 року

Олексій Їжак

Двома головними європейськими інститутами на перспективу до 2015 року залишатимуться НАТО та ЄС. Інституалізація відносини між ними буде визначальним процесом формування архітектури системи європейської безпеки. Важливим фактором стане також розвиток кооперативних структур, які залучатимуть до системи європейської безпеки Російську Федерацію. ОБСЄ відіграватиме важливу, але допоміжну роль, в основному, в галузі контролю над озброєннями та у забезпеченні прозорості військової діяльності. Значення ОБСЄ як загальноєвропейського форуму зменшуватиметься. Структури безпеки, створені на теренах СНД, зможуть відігравати роль тільки тією мірою, якою вони взаємодіятимуть з НАТО та ЄС.

Формування архітектури європейської безпеки на період до 2015 року буде визначатись адаптацією основних європейських інституцій до нових загроз, розширенням НАТО та ЄС з одночасним перерозподілом обов'язків між ними та еволюцією безпекової політики Російської Федерації.

Адаптація європейських інститутів безпеки до нових загроз супроводжуватиметься конвергенцією стратегій безпеки НАТО, ЄС та Російської Федерації. Спільні позиції у цій сфері будуть пов'язані із універсалізацію підходів до безпеки, які проголосили Сполучені Штати. Йдеться про довгострокове продовження тенденції 2002-2003 років, коли під впливом нової Стратегії національної безпеки США було вироблено нову Стратегію безпеки ЄС та нову Воєнну доктрину РФ.

Основними рисами спільного підходу до безпеки НАТО, ЄС та РФ будуть такі :

  • проголошення головними загрозами європейській безпеці тероризму та розповсюдження зброї масового ураження;
  • визначення в якості основних об'єктів можливого застосування сили політичних режимів країн, а ні самих країн;
  • ототожнювання розповсюдження збройних технологій та матеріалів з розповсюдженням самої зброї.

Положення про можливість превентивних військових дій заради усунення нових загроз, яке міститься у Стратегії національної безпеки США, буде пом'якшене в інтерпретації ЄС (більшою мірою) та НАТО і РФ (меншою мірою), однак збереже свою силу.

Адаптація європейських інститутів безпеки до нових загроз призведе до розмивання границі між зовнішньою та внутрішньою безпекою країн. Військові структури НАТО та ЄС будуть діяти узгоджено з правоохоронними органами та іншими структурами, залученими до боротьби з тероризмом.

Процес розширення НАТО та ЄС збереже синхронність із випередженням з боку НАТО. Нові країни на сході Європи можуть бути запорошені до НАТО тільки за умови упевненості щодо їхнього майбутнього членства у ЄС. Така залежність розширення НАТО від розширення ЄС пов'язана з необхідністю масштабної модернізації економічної, транспортної та інформаційної інфраструктури нових членів, для проведення якої НАТО як організація безпеки не пристосована.

До 2015 може відбутись один або два цикли розширення НАТО окрім того, який завершиться у 2004 році. Запрошення нових членів швидше за все матимуть місце на п'ятирічних саммітах НАТО у 2007 та 2012 роках. У 2007 році шанс отримати запрошення матимуть нинішні учасники Плану дій заради членства (Албанія, Македонія, Хорватія) і Україна.

Центральним для ЄС при формування архітектури європейської безпеки буде питання політичного контролю над інтегрованими військовими структурами, які зараз належать НАТО, але не їхня руйнація. В основі сучасної системи європейської безпеки лежить інституалізація стосунків між НАТО та ЄС на принципах „берлін-плюс”. Головними з них є положення про одиничність загальноєвропейської системи командування й управління військами та право НАТО на перший вибір щодо залучення цієї системи. Аналіз політики ЄС після війни в Іраку дозволяє судити, що вона спрямована на збереження першого з цих принципів та перегляд на свою користь другого. Це дозволяє стверджувати, що незалежно від форм перерозподілу зобов'язань між НАТО та ЄС, на період до 2015 року існуватиме тільки одна загальноєвропейська система командування та управління військами. З часом вона буде зміцнюватись за рахунок розвитку європейської ПРО, введення у дію європейських космічних систем та появи нових інформаційних технологій.

Починаючи з 2007 року ЄС, очевидно, функціонуватиме на основі нового конституційного договору. Хоча введення в цей договір положення про колективну оборону не очікується, цілком ймовірно, що всі члени ЄС матимуть спільне зобов'язання щодо колективної відсічі загрозам, пов'язаним із тероризмом та надзвичайними ситуаціями. Це буде супроводжуватись створенням колективних структур для протидії цим загрозам.

Пошук нових форм відносин між НАТО та ЄС супроводжуватиметься активними зусиллями з боку США та впливових європейських країн зберегти НАТО як головний інститут європейської безпеки. Не виключно, що це призведе до намагань вирівняти членство в обох організаціях за рахунок залучення до НАТО нейтральних країн ЄС. Наряду із зміцненням колективних зобов'язань у рамках ЄС, це означатиме поступове зникнення нейтралітету як форми європейської безпекової політики.

Незалежно від того, США чи ЄС будуть домінувати у загальноєвропейській системі командування й управління військами, на період до 2015 року розширене ядерне стримування збереже своє значення для європейської безпеки. У разі домінування США центральним елементом розширеного ядерного стримування залишатиметься американська тактична ядерна зброя у Європі. У разі втрати США домінуючих позицій цю зброю, ймовірно, буде виведено, і її роль виконуватиме ядерна зброя Франції та Великої Британії.

Розвиток співпраці між НАТО та РФ, а також між ЄС та РФ, буде поглиблюватись, однак навряд чи призведе до утворення спільних військових структур, в основному, через негативне ставлення до багатонаціональних військових структур з боку РФ. Незважаючи на існування спільних загроз та сумісність принципових підходів боротьби з ними, до 2015 року об'єднання воєнних доктрин країн НАТО та ЄС з одного боку та РФ з іншого не відбудеться. Основний конфлікт інтересів стосуватиметься розширення зони військової відповідальності НАТО на Схід та продовженням Російською федерацією практики планування військових операції проти європейських країн. За такої ситуації, умовою об'єднання воєнних доктрин для РФ буде припинення розширення військової інфраструктури НАТО та ЄС, для європейських країн - визнання з боку РФ західного домінування на спільному безпековому просторі, що на далеку перспективу є неможливим.

Формування архітектури системи європейської безпеки до 2015 рому включатиме ряд етапів. У 2004 році завершиться нинішній етап розширення НАТО та ЄС. У цей же рік відбудеться остаточне узгодження конституційного договору ЄС, від змісту якого залежатиме характер майбутніх відносин між ЄС та НАТО.

Період 2005-2007 років стане вирішальним для створення основних підвалин нової системи безпеки. Протягом цього періоду відбуватиметься процес ратифікації конституційного договору ЄС з одночасною адаптацією системи „берлін-плюс” до появи нового федеративного суб'єкту європейської політики. У цей же термін вирішуватиметься питання про запрошення до НАТО України і визначення термінів її членства у ЄС. У 2007 році, ймовірно, почнеться новий раунд розширення НАТО, який, можливо, включатиме Україну. Одночасно, завершиться етап розширення ЄС за рахунок 12 нових членів, узгоджених у 2000 році.

Протягом 2007-2012 років принциповим для європейської системи безпеки стане визначення остаточної межі розширення європейських інститутів, включаючи питання про майбутній статус Туреччини, Росії, країн Закавказзя та Середньої Азії. Важливою ознакою у цей період стане поява у збройних силах європейських країн та РФ нового покоління озброєнь, розвиток космічних технологій та початок розбудови європейської ПРО.

Протягом 2012-2015 років вірогідно відбудеться завершення географічного розширення європейських інститутів, після чого розбудова архітектури системи європейської безпеки перейде у наступну фазу, фокусом якої стане впровадження нових військових технологій.


Copyright © 2003 by DB NISS