Доповідь на круглому столі „Перспектива розвитку Дніпропетровщини в умовах глобальних та європейських інтеграційних процесів”,
м. Дніпропетровськ, 14 червня 2004 року

Олексій Їжак

Проблеми представлення регіональних інтересів у загальнодержавних програмах європейської інтеграції України

Особливістю Дніпропетровського регіону є „убудованість” його економічних інтересів у загальнодержавні. Ті сфери соціально-економічного життя, які є визначальними для регіону, є також визначальними для європейської політики України загалом. Сільське господарство, металургія, виробництво ядерного палива, а віднедавна і ракетобудування, є предметом особливої уваги в рамках загальнодержавних програм європейської інтеграції України. Ці сфери, за термінологією Європейського Союзу, знаходяться вище рівня субсидіарності, тобто не можуть регулюватись на рівні регіону і вимагають залучення вищих адміністративних ланок.

Звичайно, Дніпропетровський регіон має також великий потенціал у тих галузях економіки, де доречним є регіональний підхід до інтеграції. Легка промисловість, сфера послуг, будівництво, транспорт чекають на європейських інвесторів і зацікавлені у постачаннях своєї продукції та послуг на регіональні європейські ринки. Ці питання можуть і повинні вирішуватись на рівні регіону. Однак, це тільки частина економіки Дніпропетровщини. Інтереси решти вимагають представлення у загальнодержавних програмах європейської інтеграції України.

Основними програмними документами, що визначають процес інтеграції України до європейських інституції, є такі:

1. Програма інтеграції України до Європейського Союзу, схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072.

2. Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки".

3. Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки.

4. Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 - 2007 роки.

5. Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки.

Правовою основою відносин України з Європейським Союзом є Угода про партнерство та співробітництво (УПС), яка була підписана у червні 1994 року і вступила у силу у 1998 році. Угода дійсна до березня 2008 року, після чого вона може щороку поновлюватись.

Угодою передбачено створення Ради та Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС і Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС. Рада має стежити за виконанням УПС. Українська частина Ради очолюється Прем'єр-міністром України. До її складу входять всі міністри та інші керівники центральних органів виконавчої влади (всього 27 осіб).

Українська частина Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС є допоміжним органом Української частини Ради. Очолює Українську частину Комітету Міністр економіки та з питань європейської інтеграції. До складу Української частини Комітету входять представники усіх центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, які беруть участь у вирішення питань пов'язаних із європейською інтеграцією.

В рамках Комітету з питань співробітництва створено чотири підкомітети:

  • з питань торгівлі та інвестицій;
  • з питань фінансів, економіки, статистики;
  • з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей, та наркобізнесом;
  • з питань енергетики, ядерного сектору та охорони навколишнього середовища, транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання.

На сьогодні, рамки співпраці, передбачені Угодою про партнерство та співробітництво значною мірою вичерпали себе. По-перше, УПС у сферах металургії, сільського господарства, ядерної енергетики та космічного співробітництва (які є особливо важливими для Дніпропетровського регіону) носить скоріше рамковий характер, ніж виступає практичним механізмом економічного співробітництва. По-друге, її узгодження відбувалось на початку 90-х років минулого століття, коли і Україна і ЄС знаходились в іншому становищі і ставили перед собою інші завдання.

В наступний час ідуть інтенсивні консультації щодо Плану дій в рамках сусідства України з Європейським Союзом. Цей документ може стати важливим доповненням до УПС. План дій має бути розрахованим на три роки з можливістю адаптації відповідно до змін ситуації. За результатами його виконання може бути прийняте рішення про перехід на новий рівень інтеграції. Практичне виконання Плану дій буде покладено на органи, сформовані в рамках Угоди про партнерство та співробітництво.

Важливо, що узгодження і початок виконання Плану дій не ставиться Європейським Союзом у залежність від перебігу політичного процесу в Україні. Тобто, План дій може вступити у силу вже у недалекому майбутньому. Цей загалом позитивний процес має своєю зворотною стороною те, що він відбувається переважно без участі регіонів.

Різні галузі економіки Дніпропетровського регіону мають різні механізми впливу на загальнодержавну політику стосовно європейської інтеграції. Аграрні інтереси регіону виглядають найбільш захищеними на загальнодержавному рівні з огляду на те, що вони є спільними для більшості регіонів України і мають політичне оформлення у вигляді Аграрної партії, яка у свою чергу може мати представників в Уряді України.

Аналогічними є механізми представлення на загальнодержавному рівні металургії. Різниця у порівнянні з аграрним сектором полягає у відсутності партійного посередництва. Металургійні потужності України зосереджені у кількох центрально-східних областях, і, через це, незалежно від партійної належності Міністерства промислової політики воно має враховувати регіональні інтереси.

Інтереси космічної галузі представлені Національним космічним агентством України (НКАУ). У певному розумінні, ця агенція представляє регіональні інтереси Дніпропетровщини, оскільки саме тут знаходяться головні потужності галузі. НКАУ поки що поза межами існуючих програм європейської інтеграції нарощує рівень співпраці із Європейським космічним агентством. Це має перспективи з огляду на те, що ЄС має тільки одну базову систему виведення у Космос, у той час як Україна - три. Зараз Європейський Союз збільшує свою залежність від Росії у цій сфері на додаток до залежності у сфері енергетики. Україна може запропонувати альтернативу.

Найменш захищеними виглядають інтереси тих підприємств Дніпропетровського регіону, які мають відношення до виробництва ядерного палива, перш за все, це підприємства з видобутку уранової руди та виробництва цирконію. В Україні існує програма розвитку цивільного ядерного паливного циклу. Однак інтереси цих підприємств не захищені політичними та адміністративними структурами тією ж мірою, як скажімо, для металургії. Ядерна енергетика теоретично може існувати на імпортному паливі, тому ані державні генеруючи компанії, ані Міністерство палива те енергетики не ставлять своїм пріоритетом розвиток виробництва ядерного палива в Україні.

На сьогодні, існує дисбаланс між інституціями, які забезпечують економічне співробітництво між Україною та ЄС, і регіональними органами влади. Рада та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС складається із посадовців Кабінету Міністрів України. Регіональні ж органи державної влади підпорядковані Президенту України та його Адміністрації. Цей дисбаланс може частково компенсуватись завдяки Комітету з парламентського співробітництва, в якому можуть бути представлені депутати, обрані від регіонів. Однак цей механізм вірогідно зникне вже у 2006 році, коли Верховна Рада почне формуватись виключно за загальнонаціональними закритими списками.

Важко пропонувати конкретні механізми поліпшення представлення регіональних інтересів Дніпропетровщини у загальнодержавних програмах європейської інтеграції до того, як буде завершена політична реформа. На сьогодні важко прогнозувати, чи залишаться регіональні адміністрації під контролем Президента, чи вони будуть виборними, чи перейдуть до компетенції Кабінету Міністрів. Однак можна зробити висновки щодо загальних підходів.

По-перше, на регіональному рівні має існувати державна структура, яка б відповідала за адекватне представлення регіональних інтересів у загальнодержавних програмах європейської інтеграції. Така структура повинна мати необхідні повноваження для взаємодії з Радою та Комітетом з питань співробітництва між Україною та ЄС і Комітетом з парламентського співробітництва між Україною та ЄС. Однак, вона не повинна бути обтяженою адміністративними та дослідницькими функціями. Її головним завданням має бути координація.

По-друге, в інтересах суб'єктів господарювання регіону забезпечити підтримку досліджень, спрямованих на вивчення регіональних наслідків впровадження програм європейської інтеграції. Спрямованість таких досліджень має бути прикладною. Їх виконавцями можуть бути наукові установи регіону, а споживачами - як самі підприємства-замовники, так і регіональні органи влади.

По-третє, суб'єкти господарювання регіону, інтереси яких представлені загальнодержавними інститутами, мають впливати на них з метою стимулювати їхню участь у роботі Ради та Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС і Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС.

Такі заходи можуть консолідувати і, тим самим, краще представити різнорідні регіональні інтереси в рамках загальнодержавних програм європейської інтеграції.


Copyright © 2004 by DB NISS