Доповідь на Круглому столі "Стамбульський самміт НАТО: узгодження позицій чи інтенсифікація діалогу?" Дніпропетровськ 4 червня 2004р.

Брежнєва Т.В.

Стамбульський самміт НАТО: порядок денний та формат участі України

Широкомасштабна трансформація НАТО, рішення щодо якої були прийняті на Празькому самміті Альянсу (листопад 2002) й яка триває сьогодні, одна з найглибших за все існування союзу, оскільки в її результаті змінюється сам сенс існування НАТО. Альянс поступово стає союзом з новим визначенням спільної оборони як глобального завдання.

Стамбульський самміт, що відбудеться 28 та 29 червня ц.р. має стати подією, яка продемонструє здатність НАТО відстоювати безпеку у новий спосіб - поширюючи стабільність. Передумовою гарантування безпеки є протистояння загрозам, звідки б вони не походили і коли б не виникали. “Територіальна оборона залишається ключовим завданням Альянсу, але ми надалі не зможемо гарантувати нашу безпеку, якщо не навчимося реагувати на потенційні ризики та загрози, що виникають далеко за межами нашого регіону”, - сказав Генеральний секретар НАТО. “Ми або подолаємо ці проблеми, де і коли вони б не виникали, або ці проблеми постукаються у наші двері” [1] .

Були визначені основні завдання щодо трансформації Альянсу, а саме:

· формування Сил реагування НАТО з метою досягнення первісного оперативного потенціалу якомога швидше, але не пізніше жовтня 2004 року, і повного оперативного потенціалу не пізніше жовтня 2006 року;

· для забезпечення ефективного використання цього потенціалу вжити заходів щодо посилення здатності Альянсу на основі ретельної підготовки швидко готувати й починати операції, коли Альянс вирішить діяти;

· продовжувати роботу щодо досягнення повного оперативного потенціалу до липня 2004 р. багатонаціонального батальйону НАТО з хімічного, біологічного, радіологічного і ядерного захисту;

· впровадження нової командної структури відповідно до узгодженого плану її реалізації, з метою створення більш діючої й ефективної структури, зокрема значні скорочення в установах нової командної структури на період мирного часу;

· реалізація національних і багатонаціональних аспектів Празького зобов'язання щодо вдосконалення військового потенціалу, особливо стосовно розгортання й здатності до самостійних дій й до подолання недоліків бойової підтримки й тилового забезпечення;

· пріоритетними є продовження роботи з підвищення здатності до використання й розгортання сил союзників, включаючи розробку завдань стосовно процесу формування військ;

· представити главам держав і урядів у Стамбулі доповіді щодо інших актуальних аспектів трансформації військового потенціалу НАТО;

· продовжити роботу із захисту розгорнутих сил НАТО від балістичних ракет на театрах воєнних дій, а також з вивчення варіантів ефективного захисту території, військ й населених пунктів країн-членів Альянсу від усього спектра ракетних загроз шляхом належного сполучення політичних й оборонних заходів;

· визначити напрямки реформування програми "Партнерство заради миру" заради сприяння військовим реформам в країнах-партнерах в рамках всеосяжній трансформації НАТО. Створенню потенціалу, необхідного для підвищення оперативної сумісності збройних сил країн-партнерів з країнами-членами НАТО з всього спектру спільних завдань.

· завершити узгоджений на Празькому самміті аналіз установ НАТО в терміни, що дозволяють представити заключну доповідь міністрам країн-членів НАТО в грудні 2004 р [2].

Гарантування безпеки має відбуватись шляхом розвитку партнерства та проведення операцій під проводом Альянсу на Балканах, в Афганістані та на Середземномор'ї, а також модернізація збройних сил з метою їх пристосування до виконання нових завдань у віддалених куточках світу.

Основні питання, які стоять на порядку денному й щодо яких під час самміту буде ухвалено низку важливих рішень це:

· подальше розширення присутності НАТО в Афганістані, надаючи змогу Альянсові відіграти чільну роль у забезпеченні проведення виборів;

· поглиблення та розширення партнерських відносин Альянсу, включаючи країни Середземномор'я;

· передача місії НАТО у Боснії під провід ЄС до кінця цього року;

· практична реалізація основних аспектів військової трансформації Альянсу, зокрема, стосовно створення Сил швидкого реагування НАТО, розвиток потенціалу у галузі стратегічних повітряних та морських перевезень, виконання програми дій у галузі боротьби з тероризмом.

За словами Генерального секретаря НАТО Яаап де Хооп Схеффера: “Стамбульський самміт доведе, що НАТО спроможне протистояти викликам ХХІ століття. Діючи разом, на полі бою, ми захищатимемо нашу спільну безпеку. І ми поширимо наші намагання на ті регіони, де необхідно встановити безпеку” [1].

В той же час, кардинальна трансформація НАТО відбувається одночасно із розширенням. Широкомасштабне розширення, так звана „друга хвиля”, є найбільшою стратегічною, політичною й моральною перемогою атлантичного альянсу за всю історію його існування. Вперше у Стамбульському самміті сім нових країн членів - Словаччина, Словенія, Румунія, Болгарія, Литва, Латвія, Естонія - будуть приймати участь як повноправні члени НАТО.

Відтепер основна увага буде приділятися театрам воєнних дій, розташованим на схід від нових кордонів НАТО, територіям, що знаходяться за Чорним морем. США, НАТО та ЄС мають достатню стратегічну й внутрішню мотивацію, сили і можливості для того, щоб почати процес зміни характеру операцій з підтримки миру та врегулювання конфліктів у цьому найважливішому для Європи регіоні, оскільки тут перетинаються шляхи, що ведуть на Близькі Схід і шляхи транзиту енергоресурсів в Європу. Проте вирішення питань щодо даного регіону не можливе без участі Росії. На Стамбульському самміті НАТО передбачається досягти домовленостей між НАТО та Росією. Основним проблемою у вирішенні цього питання є Договір про звичайні озброєння в Європі й пов'язаних з ним зобов'язань, зафіксованих у заключному Комюніке Стамбульського самміту ОБСЄ 1999 р., які стосуються південного флангу альянсу. Існує два аспекти даної проблеми. З одного боку Росія прагне ратифікації країнами НАТО даного Договору для того, щоб балтійські держави потрапили під зафіксовані в ньому обмеження. З іншого, Росія не виконує, прийняті на себе зобов'язання, зриває заходи щодо перевірки виконання як Договору про звичайні озброєння в Європі, так й Стамбульських домовленостей, не дотримується принципу необхідності згоди приймаючої країни на присутність іноземних військ на її території.

На майбутньому самміті НАТО альянс не зможе обійти питання, пов'язане із операціями з підтримці миру й вирішенні збройних конфліктів по периметру, оскільки це питання є для НАТО стратегічними. Уряди ряду західноєвропейських країн навіть виразили готовність погодитись на умові, які висуває Москва. Деякі з них навіть звернулися до Грузії й Молдови з проханням погодитися із залишенням Росією за собою бази в Гудауті та збереженню „сил з підтримки миру” у Наддністрянщині. Найбільш гнучку позицію щодо цього питання займають Франція, Німеччина й Італія, безкомпромісну - Сполучені Штати. Напередодні Колін Пауелл виступив із заявою про необхідність виводу російських баз із Грузії.

Не дивлячись на численні офіційні запрошення, Президент Росії В. Путін досі не вирішив питання своєї присутності на Стамбульському самміті, що свідчить або про невизначеність з боку Росії щодо основних умов, за яких домовленість буде досягнута, або про маніпулювання строками прийняття рішення з метою прелімінарного погодження на висунуті умови.

В рамках Стамбульського самміту має відбутись засідання Комісії НАТО-Україна на вищому рівні, але, на жаль, принципових рішень щодо початку нового рівня співпраці не очікується. Певний час потому, передбачалось, що ступінь інтенсифікованого партнерства Україна-НАТО досягла певного рівня й на Стамбульському самміті, який має відбутись в червні ц.р. Україні нададуть можливість долучитись до Плану дій заради членства. Протягом 2003 року офіційні представники США та НАТО неодноразово давали зрозуміти, що заявка України на членство у НАТО була б сприйнята позитивно і відкрила б шлях до початку нового рівня співпраці на Стамбульському самміті. Незважаючи на те, що відповідного кроку з боку України зроблено не було, можливість приєднання України до Плану дій заради членства предметно обговорювалась аж до другої половини квітня цього року. Але нестабільність внутрішньополітичної ситуації (у зв'язку із подіями навколо виборів мера міста Мукачева), а також очікування на майбутні вибори Президента України, спричинили відмову від цього рішення. Більш того, не виключене використання трибуни самміту для публічної критики внутрішньополітичної ситуації в Україні.

Вважається, що перехід від інтенсифікованого діалогу в рамках партнерства до залучення України до Плану дій заради членства затримують не військові фактори, а проблеми внутрішньої політики, нестабільність зовнішньополітичного курсу, відсутність послідовності щодо прийняття рішень, чіткої стратегії держави, а також відсутність так званого „стрижню” у зовнішній політиці [6].

Однак, членство України в НАТО ще до кінця нинішнього десятиліття є політичною реальністю. Питання здійснення заходів щодо досягнення країною певного рівня відповідності вимогам НАТО - не єдина умова. Потрібно й надалі приймати принципові політичні рішення, щоб довести власну спроможність сприяти безпеці на євроатлантичному просторі, який вже вийшов за традиційні межі відповідальності. Особливо важливою є участь України у боротьбі з тероризмом, оскільки ця загроза має глобальний масштаб й визначена для НАТО як одна з головних.

Важливе значення має підписання Меморандуму про стратегічні авіаперевезення, яке відбулось 7 червня 2004 р., під час неформальної зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО у Варшаві, в якому визначають політика та механізми залучення української транспортної авіації (літака АН-124) під час операцій під проводом НАТО.

Джерела та література

1. Projecting Stability /Speech by NATO Secretary General, Jaap de Hoop Scheffer at the “New Defence Agenda”, Brussels, Palais d'Egmont. Monday, 17 May 2004.

2. Statement on Capabilities / Meeting of the North Atlantic Council in Defense Ministers Session. - Brussels. - 12 June 2003.

3. The Transformation of NATO's Military Forces and its Link with US Transformation /SACLANT's Seminar “Open Road”. - Norfolk, Virginia. - 21 January 2003.

4. Брежнєва Т., Їжак О., Шевцов А. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти. - Дніпропетровськ, 2003.

5. Istanbul Summit Special. NATO review 2004

6. T. Kuzio. Asymmetric Relation - Russia & Ukraine /Foreign and Trade Policy Analysts Development Progect. Centre for International and Security Studies. York University. Toronto. Canada. April-May 2004.

7. J. Sherr. The Dual Enlargement and Ukraine /Ambivalent Neighbors The EU, NATO and The Price of Membership. Washington. D.C. 2003.


Copyright © 2004 by DB NISS