Navigation bar
  Home Start Previous page
 5 of 6 
Next page End Contents 1 2 3 4 5 6  

встановити ціни на рівні, які повністю покривали би виробничі витрати
життєздатних шахт і наближалися до економічно об´рунтованої вартості
альтернативних джерел енергії. Крім того, підвищення цін на вугілля в умовах
зменшення субсидій повинно сприяти проводженню курсу на підвищення
енергоефективності як у самій вугільній галузі, так і в інших галузях, що має
вирішальне значення для економіки України. Для оптимізації роботи галузі в
умовах зменшення і, зрештою, припинення державної підтримки важливе значення
має визначення обсягів економічно об´рунтованого виробництва вугілля в Україні
та встановлення кількості шахт, які необхідно буде закрити. 
Державна підтримка вугільної галузі
Державна підтримка вугільної галузі в Україні надається для покриття
виробничих витрат та витрат на реструктуризацію галузі й пом’якшення соціально-
екологічних наслідків виробництва. Це негативно впливає на економічні стосунки
учасників ринку. Оскільки виробники вугілля та основні його споживачі впевнені у
готовності держави компенсувати будь-які виробничі втрати, ані виробники, ані
споживачі не зацікавлені у створенні ринкових відносин. Виробники до того ж
позбавлені вкрай важливого стимулу щодо підвищення ефективності та зменшення
виробничих витрат. Подальший рівень субсидій у вугільну галузь України значною
мірою буде залежать від політики ціноутворення і стану реструктуризації галузі.
Державні субсидії можна буде залишити на покриття операційних витрат та
окремих інвестицій для збиткових шахт, доки не буде забезпечена їх
конкурентоспроможність, і сума поточних цін і сукупних субсидій не
перевищуватиме паритетну ціну альтернативних джерел енергії для конкретної
шахти. З метою більш точного визначення економічно об´рунтованого рівня
загальних субсидій для вугільної промисловості та з метою класифікації шахт на ті,
де субсидування є економічно об´рунтованим і ті, що підлягають закриттю,
необхідно проводити регулярну аналітичну роботу. 
Щодо управління субсидіями, то слід зазначити, що в Україні відсутній
системний підхід до розподілу субсидій серед різних одержувачів, і спостерігається
тенденція до політичного лобіювання на різних рівнях з метою збільшення обсягів
субсидій. Довготривала криза, яка продовжується у вітчизняній вугільній галузі,
демонструє неефективність використання великих обсягів субсидій для вирішення
основних галузевих проблем.
Україні необхідно враховувати світовий досвід субсидування вугільної
галузі, який свідчить про те, що найбільший ефект субсидування досягається, коли
субсидії надаються:
- за прозорими правилами на чітко визначені цілі;
- на обмежений період часу.
Соціальні наслідки реструктуризації вугільної галузі
Найважливішими напрямами подолання соціальних наслідків реформування
у вугільній галузі є:
-
допомога у працевлаштуванні для звільнених працівників та тих, хто
постраждав внаслідок реструктуризації, 
-
передача об’єктів житлового і соціального призначення на баланс
муніципалітетів шахтарських міст.
Щодо вирішення проблеми безробіття, породженого закриттям шахт, то в
Україні необхідно застосувати більш комплексний підхід. Так, у довгостроковій
перспективі наслідки закриття шахт для місцевих громад часто позначатимуться
найбільш гостро на менш захищених групах населення (зокрема, на таких групах
як жінки, молодь та люди похилого віку), а також на працівниках допоміжних
підприємств, котрі часто змушені закриватися разом із закриттям шахт. Ці факти
мають важливе значення при розробці комплексних програм пом’якшення
соціальних наслідків і перерозподілу трудових ресурсів та забезпечення соціальної
стабільності у вугільних регіонах. 
Щодо здійснення передачі об’єктів соціальної сфери вугільних підприємств
на баланс муніципалітетів, то цей процес є складним та затяжним. Він в Україні ще
далекий до завершення із-за недосконалої законодавчої бази, слабких технічних та
фінансових можливостей місцевих органів влади та незадовільного стану цих
об’єктів соціальної сфери. В умовах старіння населення шахтарських регіонів та
його міграції в інші регіони країни, постає необхідність у раціоналізації соціальної
інфраструктури і житлового фонду в певних шахтарських громадах. Заслуговує на
особливу увагу проблема житлово-комунальних послуг у шахтарських поселеннях.
Пом’якшення екологічних наслідків реструктуризації 
Основними екологічними наслідками вуглевидобутку та закриття шахт є
проблеми, спричинені підйомом шахтних вод після закриття шахт, відвали породи
(терикони), накопичені за багато років видобування вугілля, які часто
продовжують горіти і не мають рослинності, яка зменшує кількість пилу, що його
розповсюджують ці терикони. В Україні фінансування, надане для пом’якшення
екологічних наслідків закриття шахт, є недостатнім і додатково обтяжено
незадовільним управлінням. 
Для покращання справ у цій сфері, згідно зі світовим досвідом, необхідно
застосувати стандартні процедури оцінки ризику, які б визначили пріоритетні
заходи з пом’якшення несприятливого впливу на безпеку та здоров’я місцевого
населення, та забезпечити своєчасність і ефективність виконання цих заходів. 
Слід також зазначити, що в досягненні мети щодо пом’якшення екологічних
та соціальних наслідків реформування у вугільній галузі важливу роль повинно
відігравати залучення до процесів прийняття рішень місцевих органів влади та
громадськості регіонів. Органи виконавчої влади і населення шахтарських громад
повинні проявляти активну позицію, щоб зменшити ризик спрямування допомоги,
призначеної на розв’язання соціальних і екологічних проблем шахтарських міст, на
інші пріоритети, визначені на вищому рівні місцевої влади. Вирішальною буде
постійна участь громади у розробці та втіленні усіх ініціатив щодо пом’якшення
соціальних і екологічних проблем, породжених реструктуризацією галузі.
Висновки
1. Подальше зміцнення та підвищення ролі вугільної галузі відповідає
світовим тенденціям в енергетиці та національним інтересам України. В
перспективі, що осягається, вітчизняне вугілля залишається важливим для України
енергоресурсом в справі забезпечення енергетичної безпеки.
2. Реструктуризація галузі, яка в Україні відбувається з 1996 року, поки що,
не досягла поставлених цілей щодо виводу її із кризового становища. Можливості
структурних перетворень та подальшого розвитку вугільної промисловості в
Україні обмежені рядом суттєвих факторів, зокрема таких, як: відсутність в галузі
інвестиційних ресурсів, необхідних для її оновлення; високий рівень витрат на
видобування вугілля, які значно перевищують ціни на товарне вугілля; економічна
необхідність закриття збиткових шахт, що викликає негативні соціальні та
екологічні наслідки в регіонах; незадовільна ситуація з технікою безпеки праці на
виробництві. Ці негативні фактори існують і на сьогодні.
3. Згідно із світовим досвідом, одним із головних чинників подолання
кризових явищ у вугільній промисловості на період її реформування є
концентрація і централізація матеріальних і фінансових ресурсів та формування
потужних вертикально-інтегрованих виробничих комплексів. Іншим шляхом для
вирішення проблем вуглевидобувної галузі, яким прямувало багато країн світу, є
структурна перебудова з наступною приватизацією як основним джерелом
інвестицій в галузь. В Україні необхідно вдосконалювати структуру та технологію
управління галуззю, поєднавши обидва шляхи структурних перетворень. Щодо
приватизації шахт, то тут слід застосовувати індивідуальні та прозорі способи з
цільовим надходженням інвестицій.
4. З метою покращення управління у вугільній галузі потрібно чітко
розподілити повноваження уряду і дії керівництва (власників) вугільних компаній.
Для поліпшення інвестиційного клімату державним інституціям, насамперед,
потрібно розробити надійні закони щодо гарантування прав інвестора та механізми
стимулювання інвестицій, а також розробити дієві механізми контролю над
використанням державних інвестицій.
5. Оптимізація цін на вугілля (яка може негативно впливати на
ціноутворення в інших галузях) повинна супроводжуватися курсом на підвищення
рівня енергетичної ефективності усіх галузей економіки. Враховуючи дійсний стан
вугільної галузі сьогодні, необхідно зберегти систему її державної підтримки на
період виводу із кризи та створення передумов ефективного розвитку. Державні
субсидії повинні мати цільове спрямування та тенденцію поступового скорочення
до повного припинення.
6. Процес реструктуризації вугільної галузі супроводжується загостренням
екологічних та соціальних проблем, пов’язаних, в першу чергу, із закриттям
неперспективних шахт. Ці проблеми повинні вирішуватися прозоро, чому буде
сприяти залучення до процесів прийняття рішень місцевих органів влади та
громадськості вугільних регіонів. Крім того, заходи щодо пом’якшення
Previous page Top Next page