Інноваційні механізми впливу держави на розвиток ПЕК України

Бараннік В.О., Земляний М.Г., Шевцов А.І.

Інноваційним процесам належить визначальна роль в економіці держави взагалі та в енергетичному секторі зокрема. Сьогодні інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для бізнесу, де знання разом з соціальним капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн та регіонів в більшому ступеню ніж їх природні ресурси. Інноваційні процеси стають головним джерелом економічного зростання, особливо в контексті сучасної парадигми сталого розвитку та обмеженості природних ресурсів (в тому числі і енергетичних). Таким чином, в дійсний час, інші резерви розвитку окрім якісних технологічних та організаційних змін знайти важко. Головна роль у втіленні саме такого шляху розвитку безумовно належить державі особливо в енергетиці, де є значна частка природних монополій.

Разом з цим повністю використати закладений інноваційний потенціал не завжди вдається. Особливості державної політики пріоритетного інноваційного розвитку в енергетичній галузі України ми спробуємо розглянути в даній статті.

Енергетична галузь України, як одна із системоутворюючих галузей економіки України, яка має важливе значення в системі національної безпеки, є і однією з найбільш технічно відсталих та економічно малоефективних. Як приклад можна навести такі показники: в тепловій енергетиці більш ніж 95% енергоблоків вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс а 73% - перевищили граничний. До 2005 року кількість обладнання в електроенергетиці з терміном експлуатації 30 та більше років буде складати біля 80%. На жаль, подібне становище і в інших галузях ПЕК України. “Принциповою особливістю ПЕК України є те, що він був сформований як складова частина ПЕК СРСР і тому не відповідає вимогам до енергокомплексу незалежної держави. Навіть за умови відсутності економічних кризових явищ ПЕК і енергетичне господарство країни в цілому вимагають докорінної перебудови” /1/.

Разом з тим “Україна має можливості забезпечити зростання виробництва наукоємної, високотехнологічної продукції за рахунок широкого впровадження інновацій, екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій, спираючись значною мірою на власний науково-технічний та кадровий потенціал, на можливості вітчизняної промисловості, поглиблення її кооперації з промисловістю інших країн, на розвиток спільних з іноземними інвесторами підприємств.”/2/

Але, “при здійсненні політики реформ ми розраховували, що інноваційна система формуватиметься без втручання держави - спонтанно - на основі механізмів самоорганізації. Власне, такою була позиція не лише України, а й інших країн пострадянського простору... вказана позиція не була націлена на подолання технологічного відставання та утворення передумов інтеграції нашої країни у співтовариство високотехнологічних держав” /2/. Як бачимо, без державного регулювання темпи розвитку інноваційної діяльності явно недостатні, а тому інноваційна діяльність потребує державної підтримки та регулювання.

Які ж можливості для просування на шляху інноваційного розвитку в ПЕК має держава і як вони використовуються?

Згідно з Законом України “Про інноваційну діяльність” поняття інновації визначається наступним чином: “Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” /3/.

Як зазначено в цьому ж законі державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється наступним шляхом:

· визначення і підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

· формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

· створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

· захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

· фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

· стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

· встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

· підтримка функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Розглянемо більш детальніше механізми регулювання інноваційної діяльності в ПЕК України.

Визначення та підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності... Згідно із відповідним Законом України /4/ пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як - “науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних (розраховані на тривалу перспективу - не менше десяти років) та середньострокових ( розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років”.

Згідно з /4/ пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на період 2003-2013 років, які стосуються енергетичної галузі, визначені:

· модернізація електростанцій;

· нові та відновлювані джерела енергії;

· новітні ресурсозберігаючі технології;

· охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища.

Середньостроковими пріоритетними напрямами інноваційної діяльності (на 2003 - 2007 рр.) визначені наступні:

Модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології, в тому числі:

· засоби охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах; обладнання для видобутку вугілля з похилих і тонких пластів; засоби дегазації шахт, способи і методи добування та утилізації метану з вугільних родовищ;

· енергоефективні двигуни та електроприводи для базових галузей економіки; основне електротехнічне обладнання; енергоекономічні джерела світла та системи освітлення; функціональна та силова електроніка в енергетичній галузі;

· модернізація електростанцій і електромереж; електромережі видачі потужностей атомних електростанцій; парогазові установки та технології спалювання низькосортного твердого, рідкого і газоподібного палива;

· бурове нафтогазове обладнання;

· високопродуктивне енергозберігаюче компресорне обладнання для оснащення вугільних шахт, підприємств залізничного транспорту та інших галузей.

· модернізація систем транспортування газу, нафти, аміаку;

· енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управління цими процесами.

Таким чином, держава визначила свої пріоритети в ПЕК і наступним кроком повинен стати процес формування та реалізація державних та галузевих інноваційних програм...

Головні завдання цього процесу були сформовані Президентом України Л.Д. Кучмою в своєму виступі на науково-практичній конференції “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України”:

“Насамперед - проблема модернізації енергетичної галузі... Жодна країна не будує свою енергетичну стратегію на імпортному паливі, ігноруючи власні енергоносії. Ми ж діємо за протилежним принципом. За обсягами імпорту природного газу Україна посідає одне з перших місць у світі. Якщо в структурі паливно-енергетичного балансу Польщі на споживання газу припадає 10,4%, Франції - 13%, то України -45,5%. ... Висновок очевидний - треба задіяти механізми, які б дали змогу істотно змінити баланс споживання енергоносіїв, зменшити як абсолютний обіг, так і частку споживання природного газу з одночасним збільшенням цих показників щодо вугілля. Для практичної реалізації цього завдання нам необхідно визначитися з механізмами реконструкції теплових електростанцій, адаптації їх обладнання до роботи на низькоякісному вугіллі, запровадження у тепловій енергетиці, зокрема у котлобудуванні, розроблених нашими вченими новітніх технологій, які б забезпечили її функціонування за рахунок вітчизняної паливної бази. Це дасть змогу не тільки реально забезпечити енергетичну незалежність країни, а й відкрити перспективи вирішення найскладнішої проблеми української економіки - розвитку вугільної промисловості. І що дуже важливо - повніше завантажити потужності вітчизняного машинобудування, чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, приладобудування та будіндустрії. Потрібно врахувати і зацікавленість у такій політиці іноземних інвесторів, а також її життєво значущий для шахтарського регіону екологічний аспект” /2/.

Ще однією галуззю ПЕК де інноваційна діяльність має бути пріоритетною є атомна енергетика та підприємства атомної промисловості. Незважаючи на те, що в головному підприємства атомної промисловості можна віднести до сировинних, в своїй діяльності вони потребують високих технологій і є високотехнологічними та відносно молодими навіть за світовими мірками. Крім того, потенціал закладений в цій галузі може бути використаний не тільки для енергетики, а і для багатьох інших галузей народногосподарського комплексу України (металургія, хімічна промисловість, медицина та багато інших).

Одним із головних напрямів інноваційної діяльності не тільки в ПЕК а і всій економіці держави повинно стати значне підвищення енергоефективності та енергозбереження. При цьому стимулюючим чинником технологічного переоснащення української економіки взагалі та ПЕК має стати практичне втілення Державної програми енергозбереження.

Таким чином, можна сформулювати головне завдання програм інноваційної діяльності в ПЕК як - створення оптимального паливно-енергетичного балансу держави. Це завдання , на наш погляд, передбачає три головних складових, а саме:

1. Зменшення питомих, а згодом і загальних, витрат паливно-енергетичних ресурсів для забезпечення сталого економічного розвитку держави, яке повинно включать програми підвищення ефективності енерговиробництва та використання енергії (крім того ці програми багато в чому пов'язані з поліпшенням екологічного становища в Україні).

2. Збільшення частки споживання вугілля та електроенергії АЕС за рахунок зменшення частки використання газу, яке передбачає такі головні напрями:

· підвищення продуктивності праці (технічне переоснащення вугільної галузі, створення та використання сучасної гірничої техніки, забезпечення високої безпеки робіт, використання сукупних продуктів видобутку вугілля та інші);

· розробка та впровадження новітніх технологій спалювання вугілля та технічне переоснащення ТЕС;

· створення власного ядерно-паливного циклу;

· покращення соціально-побутових умов роботи енергетиків і особливо вугільників, створення нових робітничих місць.

3. Зменшення долі імпортованих паливно-енергетичних ресурсів та збільшення долі власних енергоресурсів, пошук та реалізація виробництва енергії використовуючи новітні відновлювані джерела енергії.

На жаль на сьогоднішній день цілеспрямованої та загальновизнаної програми інноваційної діяльності в ПЕК немає. Не можна сказати що інноваційна діяльність в галузі відсутня. Державні прогарами розвитку окремих галузей ПЕК (вугільна, нафтогазова та нафтопереробна, електроенергетика та ін.) мають певний перелік новітніх технічних проектів.

Так відповідно до “Плану наукових та науково-технічних розробок на 2002 рік” Мінпаливенерго України передбачалися наступні роботи:

у вугільній промисловості:

· розв'язання еколого-гідрогеологічних проблем, що виникають внаслідок закриття гірновидобувних підприємств, шахт і розрізів (виконавець - УкрНДІпроект);

· створення нових технологій видобутку метану вугільних родовищ (виконавець - ДП “Центр альтернативних видів палива”);

в електроенергетиці:

· розробка новітніх засобів автоматичного контролю та діагностики еколого-небезпечних енергоємних об'єктів (виконавець - НТУ “КПІ”);

в ядерній енергетиці:

· розробка технології і обладнання для переробки і кондиціонування високоактивних відходів АЕС і відпрацьованого палива реакторів РБМК (виконавець - ХФТІ НАН України).

Як приклад останнього часу можна привести програму робіт з дегазації вугільних шахт які проводяться за участю технопарку “Вуглемаш” і визначають пріоритети впровадження вітчизняних та зарубіжних технологій.

Не можна не сказати і про пропозиції Мінпаливенерго України, щодо відновлення галузевих фондів розвитку науки, техніки і інноваційної діяльності в розмірі 1% від вартості продукції, робіт, послуг відповідної галузі /5/.

Разом з тим, ці роботи поки що мають винятковий характер і їх кількість досить обмежена. Крім того, інноваційні проекти які виконуються, не завжди точно відповідають проголошеним пріоритетам та мають в основі дійсно проривні інноваційні технології світового рівня.

Слід зазначити, що тільки визначення пріоритетних напрямів державної інноваційної політики та відповідних програм, не зважаючи на їх важливість, не здатні просунути державу на шляху інноваційного розвитку. Головне завдання державного регулювання інноваційної діяльності полягає в створенні та використанні механізмів їх реалізації. Цілком зрозуміло, що успішна реалізація інноваційних механізмів розвитку пов'язана з такими напрямами державного регулювання як: створення нормативно-законодавчої бази, податкової політики, тарифної та цінової політики, забезпечення приватизаційних процесів, створення ринкових умов конкуренції, залучення інвестицій, тощо.

Крім того, важливе значення має і інформаційне забезпечення інноваційної діяльності. Таке забезпечення повинно включати проведення заходів щодо інформування виробників про існуючі види технологій і устаткування, надання допомоги в адаптації новітніх технологій в виробництві, консультаційні та експертні послуги тощо. На нашу думку, провідну роль у вирішенні цих питань мають відігравати сучасні інформаційні засоби, в тому числі і мережа “Інтернет”. Вільний доступ до інформації про об'єкти інтелектуальної власності, можливості їх комерціалізації повинен стати тим інструментом, що призведе до активізації інноваційних процесів в Україні.

Одним із головних механізмів реалізації інноваційної політики держави є створення нормативно-правової бази... Як відомо, саме закони є важливим інструментарієм реалізації державної інноваційної політики.

На сьогоднішній день можна вважати що в створенні нормативно-правової бази та економічних механізмів регулювання інноваційної діяльності є значні зрушення. Але головне питання тут не стільки в її наявності скільки в виконанні та реалізації законодавчо передбачених механізмів. Разом з тим і тут є ще законодавчо невизначені моменти які де що гальмують інноваційний розвиток ПЕК. До них слід віднести досі не прийнятий “Закон про оптовий ринок електроенергії”, закон “Про енергетичну політику України” та деякі інші.

Ще одним гальмуючим моментом створення відповідної нормативно-правової бази, стимулюючу інноваційну діяльність, є її обтяжливість, наявність в ній певних суперечок та доволі часті зміни.

Захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності... Те ж саме стосується і захисту прав і інтересів суб'єктів інноваційної діяльності. Фактично (на законодавчому рівні) вони захищені, разом з тим доволі часто, в тому числі і в галузях ПЕК, виникають конфліктні ситуації які потребують державного втручання та регулювання.

Як приклад, можна привести ситуацію з приватизованими обленерго /6/. Однією із головних причин їх приватизації визначалась необхідність проведення модернізації та реконструкції виробництва. Задля цього приватизованим компаніям гарантувався певний рівень рентабельності та можливість збільшення тарифів. В результаті не зважаючи на збільшення тарифів рівень інвестування навіть зменшився.

Таким чином, необхідно не тільки сприяння захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності а і певна їх відповідальність за виконання таких проектів.

Фінансова підтримка виконання інноваційних проектів... Питання фінансової підтримки інноваційної діяльності стоїть напевне найгостріше. “Деньги плюс разум - это инновация, а разум плюс деньги - это не всегда инновация. Поэтому инструмент - это, в первую очередь, деньги. Любое малейшее изменение - модернизация промышленности, выпуск новой продукции, научно-технические исследования - это деньги. А их в инновационную деятельность Украины не запущено” /7/.

Фінансове становище багатьох галузей ПЕК не дозволяє виділити достатні кошти на інноваційну діяльність. Процес же залучення іноземних інвестицій багато в чому гальмується поки що недостатнім рівнем ринкових перетворень в ПЕК та і всій економіці України, не завершеною приватизацією в галузі, на жаль ще є багато випадків корупції та інших зловживань. В тім розраховувати лише на допомогу міжнародних фінансових організацій, на кредитування та інвестування підприємств ПЕК України з-за кордону не можливо. Необхідно зробити акцент на пошук вітчизняного інвестора. Головними джерелами такого внутрішнього фінансування , на думку Мінпаливенерго, повинні бути /8/:

· власні кошти українських компаній (амортизаційні, частина прибутку);

· частина коштів, отриманих від приватизації об'єктів ПЕК України;

· приватний капітал (в тому числі і за рахунок випуску облігацій під інвестування державних програм розвитку ПЕК);

· кошти Оптового ринку електроенергії та інших (за рахунок цільової інвестиційної надбавки до тарифу).

Разом з цим необґрунтоване надання певних пільг та податкових послаблень без комерційної відповідальності за наслідки інноваційної діяльності не завжди виправдане. Так, за словами керівника Української державної інноваційної компанії (УДІК) Володимира Рижова, біля 93% інноваційних проектів зірвано /9/.

Підтримка функціонування і розвитку інноваційної інфраструктури... Як показано в роботі /10/ “головним підсумком розвитку інноваційної сфери в ХХІ сторіччі виступає не поява якої-небудь технічної ідеї ,а успішна економічна реалізація нових технологій... Більш важливим є виникнення в національних господарствах принципово нового організму - інноваційних систем, у рамках яких постійно і безупинно зароджуються і реалізуються кластери радикальних нововведень”.

Таким чином, для просунення на шляху інноваційного розвитку необхідно і створення та підтримка функціонування сучасної інноваційної структури. В дійсний час ні в ПЕК ні в економіці країни взагалі така структура ще не створена. “Не годится, что в стране существует одна единственная инновационная компания. Нет ни одного инновационного, ни одного венчурного фонда! Странно, но не существует ни одной региональной, отраслевой компании или фонда. Вот и приходится нашей компании заниматься медикаментами, земледелием, переработкой сельхозпродукции, кроме того финансированием космоса, оборонных отраслей... Это нонсенс. Из Киева нельзя разобраться в том, что нужно сделать в Ривненской или Закарпатской областях” /9/.

Як зазначено в роботі /10/ “успішне функціонування таких систем вимагає не тільки сильної науки й освіти, але і цілого комплексу інших інституціональних умов.” На думку авторів найбільш важливими серед яких є:

· Конкурентноздатний підприємницький сектор як найважливіший сегмент національних інноваційних систем.

· Пріоритет державної політики в розвитку освіти, науки і технологій, створенні сприятливих інстуційних умов для інноваційного росту;

· Інтеграція в глобальну інноваційну сферу.

Таким чином, не зважаючи на визнання необхідності та значення саме інноваційного шляху розвитку економіки України взагалі та енергетики зокрема, говорити про його широке застосування поки що не доводиться. І хоча багато причин такого становища пов'язані з загальним незадовільним станом економічного розвитку, не завершенням процесу ринкових перетворень, недостатнім рівнем приватизації та деякими іншими об'єктивними факторами, є і значні, поки що не використані можливості значного просування на цьому шляху в самій галузі.

Тому, на нашу думку, в найближчий час в енергетичній галузі потрібно:

· чітко визначитися з галузевими пріоритетами;

· розробити та приступити до виконання державних, галузевих та міжгалузевих, регіональних інноваційних програм;

· створити галузеві та регіональні інформаційні центри інноваційних проектів в ПЕК;

· розширити формування та залучення різних джерел фінансування програм інноваційної діяльності ПЕК України.

Не кожна країна може дозволити собі інноваційний шлях розвитку. Головними умовами саме такого шляху на нашу думку є високий науковий, науково-технічний та виробничій потенціал, висококваліфіковані виробничі сили, достатня законодавча база, стимулююча інноваційні процеси, певні кошти. Все це в Україні є. Тому можна сподіватися на те, що і у нас з'являться українські “селиконові долини” які стануть значним просуненням на шляху сталого розвитку, гарантом економічної розвинутості і незалежності держави.

Джерела

1. А.К.Шидловський “Розвиток паливно-енергетичного комплексу шляхом його модернізації” / Матеріали науково-практичної конференції “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України , Київ, 2003 р.

2. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на науково-практичній конференції “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України , Київ, 21 лютого 2003 р.

3. Закон України “Про інноваційну діяльність”

4. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, №433-IV, м. Київ, 16 січня 2003 р.

5. Міністерство палива та енергетики України “Про створення державного інвестиційного фонду розвитку електроенергетики України (ДІФРЕ)”, http:

6. Михаил Попов Еще не осень, но…, http://www.proua.com, 31.01.2003

7. Рижов В.Л. “Пріоритети та інструменти інноваційного розвитку України” Матеріали засідання круглого столу 18 грудня 2002 р. в НИСИ, Київ, Альтерпрес, 2003 р.

8. Міністерство палива та енергетики України “Об инвестиционной деятельности в топливно-энергетическом комплексе Украины за 2001 г.”

9. Рожен А. Страсти на поле инновационной экономики. Результат десятилетних усилий - полнейший провал, Зеркало недели 21.09.2002

10. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ, Київ, Знання України, 2002 р.


Copyright © 2003 by DB NISS