Запобігання мілітаризації космосу:політико-правові аспекти проблеми
Інформаційно-аналітична записка

Після вересневих подій 2001 року в США міжнародним співтовариством був зроблений різкий крен у напрямку розробки і реалізації заходів щодо боротьби з міжнародним тероризмом. Очолили цю боротьбу, природно, США за принципом “хто не з нами, той проти нас”. Переважна більшість країн відгукнулася на цей заклик, не забуваючи, звичайно, і про свої інтереси.

На міжнародних зустрічах різного рівня і складу питання боротьби з міжнародним тероризмом ось вже більш ніж півроку розглядається в якості першорядного.

Іншою погрозою міжнародній безпеці, що зараз усе в більшому ступені пов'язується безпосередньо з темою боротьби з міжнародним тероризмом, є погроза поширення зброї масового знищення (ЗМЗ). Усі, звичайно, одностайні в думці, що потрапляння ЗМЗ до рук терористів країн з диктаторськими режимами може привести до непередбачених трагічних наслідків.

Боротьба з міжнародним тероризмом і запобігання поширенню ЗМЗ - це ті два питання, по яких у більшості країн існує взаєморозуміння і згода. Всі ініціативи ведучих країн світу на чолі зі США, поки вони не виходять за окреслені рамки, знаходять підтримку в усього іншого світу.

З огляду на розмах антитерористичної кампанії, її достатнє фінансове і матеріально-технічне забезпечення, а також єдність світового співтовариства щодо цього питання, можна розраховувати на її успіх. Спільними зусиллями усіх високорозвинених країн і країн, що їх підтримують, буде мінімізована погроза поширення ЗМЗ.

Однак міжнародний тероризм і поширення ЗМЗ - погрози, що найбільшою мірою походять з боку країн третього світу, - не єдині погрози загальній безпеці і стабільності.

Однією з таких небезпек для усього світу може стати мілітаризація космічного простору, що випливає з логіки подій, які відбуваються в останній час. Найбільш знаковою подією в цьому плані є вихід США з Договору з протиракетної оборони (ПРО) 1972 року, про яке офіційно було оголошено 13 червня 2002 року.

Складність боротьби з погрозою мілітаризації космосу, на відміну від двох вище названих, пов'язана з тим, що вона походить з єдиної на сьогоднішній день наддержави, яка може дозволити собі здійснити необхідне фінансування робіт у цій галузі, а надалі і розгортання відповідних засобів у космосі і на землі, не дуже враховуючи думки світового співтовариства.

Політика адміністрації Буша на найближчий період спрямована на зайняття лідируючих позицій у всіх сферах життя /1/. США прагнуть закріпити і розширити існуючу в даний час явну економічну і військову перевагу з метою недопущення появи на світовій арені рівного по силі супротивника, у якості якого в недалекій перспективі розглядається Китай.

У даній інформаційно-аналітичній записці зроблена спроба оцінити перспективи мілітаризації космосу і можливості світового співтовариства у запобігання небажаного розвитку подій, виходячи з існуючої правової бази і можливих заходів правового і політичного характеру, які ще можуть бути здійснені.

Воєнне використання космосу: історичний аспект

Як відзначається в /2/, використання космічного простору у військових цілях охоплює не тільки, власне, розміщення в космосі озброєнь, але і будь-яке застосування засобів космічного базування для забезпечення військової діяльності.

За характером виконуваних функцій космічні системи військового призначення умовно підрозділяються на три основні групи: бойові, розвідувальні і допоміжні (зв'язок, навігація, метеорологія і т.д.).

Бойові системи призначені безпосередньо для ураження цілей у космосі чи на землі. Саме ці системи маються на увазі, коли мова йде про космічну зброю і мілітаризацію космосу.

Розвідувальні системи забезпечують спостереження за військовою діяльністю конфронтуючої сторони, дозволяючи відслідковувати як поступові зміни загального стратегічного потенціалу, так і оперативні локальні перегрупування сил, а також виконання домовленостей у військовій сфері.

Допоміжні системи призначені для забезпечення зв'язку, навігації і тому подібних функцій, що не є специфічно військовими, але, проте, життєво важливі для виконання збройними силами своїх бойових задач.

Космічний простір став розглядатися як потенційна сфера воєнних дій задовго до того, як з'явилися реальні технічні можливості для такого використання.

Спочатку мова йшла про випробування ядерної зброї в космосі, що провели США і СРСР. Перед випробуваннями стояли як чисто дослідницькі задачі по оцінці впливу ядерного вибуху, так і практичні задачі, спрямовані на вивчення можливостей знищення балістичних ракет /3/. Однак проведені випробування показали, що збиток від застосування ядерної зброї в космосі є неприпустимим. Практично порушувалося функціонування всіх супутників, що знаходяться в космосі. Значним було і радіоактивне зараження, що закривало пілотований космос. Тому сторони відмовилися від подальших ядерних випробувань і включили питання про випробування в космосі до порядку денного переговорів про заборону випробувань у трьох середовищах. У 1963 році «Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою» був підписаний.

Розглядалося сторонами і питання про розміщення на орбіті ядерної зброї з метою наступного впливу на наземні цілі.

Вперше ідея розміщення ядерної зброї на орбіті з'явилася в США /2/, де в 1952 р. був опублікований проект бойової орбітальної станції, основна перевага якої полягала в мінімальному часі досягнення цілі після сходу з орбіти. Однак цілий комплекс недоліків орбітальної станції в порівнянні з міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР), головним з яких була їх вартість, призвів до того, що США відмовилися від орбітальної станції.

Радянський Союз пішов далі США. Він провів усі необхідні випробування і навіть розгорнув кілька МБР із частково-орбітальними боєголовками. Випробування частково-орбітальних ракет СРСР припинив за рік до підписання Договору з ПРО 1972 р.

Частково-орбітальні ракети до повної міри втратили частину переваг після розгортання США супутникової системи раннього повідомлення. До того ж СРСР до кінця 60-х - початку 70-х рр. розгорнув значну кількість балістичних ракет на підводних човнах (БРПЧ), які теж забезпечували можливості підходу до цілей з різних напрямків.

Крапка в історії орбітальних бомб була поставлена в 1979 р. Договором про обмеження стратегічних озброєнь ОСО-2, у який було включене положення про заборону частково-орбітальних ракет. Договором передбачалося, що 12 з 18 споруджених пускових установок цих ракет будуть ліквідовані, а 6 переустатковані для випробування МБР, що модернізуються /2/. Заборона на їхню розробку міститься також і в діючому Договорі СНО-1 (1991 р).

Суперництво США і СРСР щодо питання розміщення ядерної зброї в космосі викликало занепокоєння світового співтовариства. У жовтні 1963 року Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята резолюція 1884, що призиває всі держави утримуватись від виведення на орбіти навколо Землі чи розміщення в космосі ядерних озброєнь чи будь-яких інших видів зброї масового знищення. Розвитком цієї резолюції стало підписання в 1967 р. «Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла», яким заборонялося розміщення ЗМЗ в космосі.

Погроза розміщення орбітальних бомб у космосі викликала до життя проведення робіт зі створення протисупутникової зброї /2/. Випробування протисупутникової зброї з перемінним успіхом проводилися СРСР і США аж до середини 80-х років. Кожна зі сторін досягла певних успіхів у розробці й випробуваннях протисупутникових систем, але, будучи не упевнена у вигідності продовження протистояння в умовах, що складаються, припинила подальші роботи з їх удосконалювання. Цьому деякою мірою сприяли укладення Договору з ПРО 1972 р. і Договору про обмеження стратегічних озброєнь ОСО-2 1979 р.

У СРСР таке рішення було прийняте на основі односторонньої Заяви генерального секретаря КПРС Ю.Андропова в 1982 році.

Досягнуті результати в розробці протисупутникової зброї, як видно, законсервовані, і можливість поновлення робіт у майбутньому буде залежати від того, чи відбудеться мілітаризація космосу.

На самому початку космічної ери США розглядалося і питання створення космічної системи ПРО /2/, однак через те, що для забезпечення її достатньої ефективності було потрібно розгортання декількох сотень супутників на низькій орбіті, від неї довелося відмовитися.

Друга спроба створення ПРО космічного базування США була здійснена в 80-х роках. Адміністрацією Рейгана була запропонована Стратегічна оборонна ініціатива (СОІ), ціль якої полягала в створенні ПРО, у тому числі з елементами космічного базування, здатної захистити всю територію країни від балістичних ракет. Оскільки проект виявився занадто амбіційним, реалізований він не був, але свою роль, як уявляється, він виконав. По-перше, він суттєво підтримав військово-промисловий комплекс США; по-друге, дозволив провести досить великий обсяг НДОКР в області передових технологій, що створили заділ на майбутнє; і, по-третє, і найголовніше, виконав свою політичну задачу, а саме: сприяв подальшому ослабленню СРСР і його розпаду. Програма СОІ в 1993 році офіційно була закрита. В даний час в США починається чергова спроба створити ПРО, що захищає всю територію країни, з використанням, у тому числі, і космічних засобів.

У той час, як розробки в області бойових систем були під пильною увагою як протиборчих сторін, так і світового співтовариства, розробка розвідувальних і допоміжних систем відбувалася відносно спокійно, оскільки вони на тім етапі розвитку космічних засобів військового призначення істотно не дестабілізували військово-політичний стан у світі. Навіть навпаки, космічні апарати (КА) використовувалися для контролю за виконанням досягнутих домовленостей з обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Інформованість сторін сприяла стабільності військово-політичної ситуації.

Відбувалося постійне удосконалювання розвідувальних і допоміжних систем. Вирішувалися суто техніко-економічні задачі з найбільш ефективного їхнього використання в інтересах збройних сил, а також, коли це було можливо, і для рішення цивільних задач. Розроблялися і постійно удосконалювалися системи фотографічної, оптико-електронної, радіолокаційної і радіотехнічної розвідки, супутники зв'язку, навігації, геодезії, метеорології, а також супутники системи попередження про ракетний напад.

Саме досягнення військового космосу стали основою для початку використання переваг космічних технологій у мирних цілях. А з деякого часу, і особливо в останні роки, використання досягнень космічної науки і техніки стало розширюватися. І якщо раніш космічні досягнення були предметом змагання між двома ідеологічними системами, що суперничають, то після подолання ідеологічних протиріч космос усе ширше став використовуватися в комерційних цілях в інтересах потреб людей усього світу незалежно від рівня розвитку країн.

Таким чином, за станом на кінець ХХ - початок ХХІ століть космос усе ще залишається мирним, тобто в ньому не розміщені які-небудь системи зброї, націлені на об'єкти в космосі чи на землі. Відсутні також й офіційно визнані, тобто відпрацьовані і прийняті на озброєння, системи зброї на землі, спрямовані на об'єкти в космосі.

В даний час задача полягає в тому, щоб цю ситуацію зберегти і в майбутнєму. Космос повинний залишатися вільним від зброї, щоб людство могло і надалі безперешкодно використовувати його в мирних цілях.

Плани мілітаризації космосу

Угруповання космічних апаратів США військового призначення є найбільш численним у світі і продовжує нарощуватись. Останнім часом простежується тенденція залучення військовими і КА комерційного призначення. У цьому плані показовим є розширення використання КА в плануванні і здійсненні воєнних наземних операцій США. Кількість задіяних КА у воєнних діях у Перській Затоці, Югославії й Афганістані росла майже в геометричній прогресії й в останньому випадку досягала 150-200 одиниць.

Перевага в розвідці, бойовому керуванні, зв'язку і навігації дозволяє США найбільш ефективно використовувати свої звичайні озброєння в бойових діях. Цей факт викликає занепокоєння інших країн світу і провокує їх на створення відповідних засобів протидії. Зі своєї сторони США, розуміючи, що така протидія не може бути виключена, планують уживання відповідних заходів.

Пропозиції щодо політики США в космосі були викладені в доповіді «Комісії з оцінки управлінських і організаційних аспектів космічної діяльності Сполучених Штатів в інтересах національної безпеки» (комісія Рамсфельда), що була представлена на початку 2001 року. Міри, що плануються, на думку авторів доповіді, повинні запобігти космічному “Перл Харбору”. Комісія Рамсфельда зробила висновок про те, що інтереси в космосі повинні стати головним пріоритетом в області національної безпеки /4/.

Основні положення доповіді комісії Рамсфелда зводяться до необхідності збереження й нарощування домінування США в космосі для забезпечення всього комплексу воєнних операцій на землі (розвідка, зв'язок, навігація, бойове керування, метеорологія і т.д.) і забезпечення захисту КА, у тому числі й активного, від можливого ворожого впливу. Як перспективний напрямок у доповіді розглядаються і плани застосування зброї у космосі і з космосу по наземних об'єктах. Найбільш пріоритетною оголошена задача захисту території США від балістичних ракет.

У доповіді мова йде також про те, що в інтересах США сприяти мирному використанню космічного простору. Таке, здавалося б, протиріччя може свідчити лише про те, що США хочуть домогтися настільки явної переваги в космосі, щоб ні в кого навіть не виникало ні найменшого наміру протидіяти. А в такій ситуації виходить, що, начебто б, ніякої мілітаризації космосу і не відбувається і космос використовується тільки в мирних цілях. При явній на сьогоднішній день перевазі США у всіх сферах життя такої ситуації, у принципі, досягти можна. Але збереження її протягом тривалого часу малоймовірно. І, зрештою, почнеться гонка озброєнь у космосі.

Для забезпечення явного домінування в доповіді пропонується відповідне фінансування науки і промисловості для розвитку передових космічних технологій.

Першим практичним кроком США в напрямку мілітаризації космосу може стати форсоване розгортання протиракетної оборони території країни.

Як уже відзначалося, 13 червня 2002 року США в односторонньому порядку вийшли з Договору з ПРО. До того, як це відбулося, у світі широко обговорювалися варіанти пошуку компромісу між Росією і США з питання ПРО /5/. Не залишилися осторонь і експерти з нових незалежних країн, що утворилися на місці СРСР /6,7/. У зазначених роботах була представлена вичерпна інформація про самий Договір з ПРО, події, що відбуваються довкола нього в останні роки, можливі наслідки однобічного виходу з Договору США і т.д.

Слід зазначити, що учасники Договору зобов'язалися «Не створювати, не випробувати і не розгортати системи (чи компоненти) ПРО морського, повітряного, космічного і мобільного-наземного базування» (п. 1., ст. V Договору). Після виходу США з Договору всі обмеження зняті і США вільні у виборі засобів ПРО.

При адміністрації Клінтона розглядався варіант обмеженої ПРО тільки наземного базування з урахуванням можливості модернізації Договору без виходу з нього. Тепер же мова вже йде про практичну реалізацію в найближчі роки відразу декількох варіантів ПРО, які входять у єдину систему, що включає ПРО як стратегічного, так і тактичного призначення.

Як і раніше розглядається варіант ПРО наземного базування, проробляються варіанти морського і повітряного базування. На більш далеку перспективу розглядається і варіант космічної ПРО з використанням зброї на нових фізичних принципах.

Але навіть якщо США доведеться обмежитися тільки варіантом ПРО наземного базування, без використання космічних засобів не обійтися, оскільки в космосі передбачається розміщення інформаційної системи, що складається з великої кількості супутників. Тому навіть у такому випадку може бути ініційований процес розгортання проти супутникової зброї для нейтралізації інформаційної системи національної ПРО США.

Звичайно, не слід забувати, що вихід США з Договору з ПРО переслідує, крім офіційно оголошеної мети захисту від країн-ізгоїв, і інші цілі, що можуть виявитися в остаточному підсумку більш значними. Не виключено, що одна з основних цілей практичної розробки США ПРО території країни, що почалася, полягає в залученні в процес гонки озброєнь Китаю, що зараз розглядається в якості одного з основних претендентів на місце суперника США на світовій арені. Тому США і вживають превентивних заходів. Вважається, що гонку озброєнь зі США не витримав СРСР і розпався. Не виключено, що такий же хід подій планується й у відношенні Китаю. Крім того, будуть вирішені внутрішні задачі по забезпеченню завантаження військово-промислового комплексу країни, а також здійснений прорив в освоєнні нових високих технологій, що забезпечив би США збереження їх лідерства.

Заходи світового співтовариства щодо запобігання мілітаризації космосу

Самим найвищим в ієрархії документів, спрямованих на запобігання силової протидії між країнами, є Статут ООН, у якому, зокрема, говориться, що «усі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності, чи політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим образом, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй». Коли мова заходить про погрозу застосування чи застосування зброї з космосу по об'єктах на землі чи в космосі ж із землі по об'єктах у космосі, це положення Статуту ООН є, власне кажучи, єдиним стримуючим фактором, особливо, якщо мова йде не про ЗМЗ. За сорок п'ять років освоєння космосу прийнято тільки два договори, спрямованих на запобігання мілітаризації космосу. Це «Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла» 1967 р. (т.зв. Договір про космос) і Договір з ПРО.

Оскільки Договір з ПРО припинив своє існування, залишився тільки Договір про космос.

Останній же, як відзначалося вище, був запропонований до підписання СРСР і США, які вирішили, що ядерне протистояння з використанням засобів у космосі недоцільно. Усі статті Договору націлюють країни на мирне використання космосу, регулюють взаємини держав при освоєнні космосу і т.д., тобто Договір пронизаний духом немілітаризації космосу. І в той же час конкретно в Договорі введене обмеження тільки на ядерну зброю й інші види ЗМЗ: «Держави - учасники Договору зобов'язуються не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об'єкти з ядерною зброєю чи будь-якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати таку зброю на небесних тілах і не розміщати таку зброю в космічному просторі яким-небудь іншим способом».

Таким чином, міжнародна правова база, що існує , великим рахунком, не забороняє розміщення в космосі зброї, відмінної від ЗМЗ.

Необхідно відзначити, що, говорячи про запобігання мілітаризації космосу, не слід забувати про включення в розгляд і зброї, що знаходиться на землі і спрямована на об'єкти в космосі, наприклад, ті ж противоспутникові засоби.

З огляду на ту обставину, що необхідна повна міжнародна правова база із запобігання мілітаризації космосу відсутня, світове співтовариство в особі ООН і міжнародних організацій починає деякі спроби, щоб виправити ситуацію в цьому напрямку.

Так, протягом уже декількох сесій Генеральної Асамблеї ООН приймається резолюція «Запобігання гонки озброєнь у космічному просторі» із практично тим самим змістом. На останньої 56-й сесії за цю резолюцію проголосували 156 країн, проти не голосував ніхто і тільки США, Ізраїль і Мікронезія утрималися. Аналогічна ситуація мала місце і на попередніх двох сесіях. На них утрималися тільки США й Ізраїль.

Така єдність країн світового співтовариства красномовно говорить про його неприйняття планів з мілітаризації космосу.

Одними з авторів резолюції є основні опоненти США в питаннях забезпечення стратегічної безпеки і стабільності: Російська Федерація і Китай.

Резолюція, зокрема, призиває країни, і в першу чергу країни, що володіють великим космічним потенціалом, утримуватися від розміщення зброї в космосі і сприяти досягненню мети мирного використання космічного простору в інтересах усіх країн. Також у резолюції підтверджується, що «Конференції з роззброювання як єдиному багатобічному форуму для ведення переговорів з цих питань належить першорядна роль у переговорах про укладення висновок багатосторонньої угоди чи, відповідно, угод про запобігання гонки озброєнь у космічному просторі у всіх її аспектах».

Таким чином, основна роль у справі укладення багатобічної угоди про запобігання мілітаризації космосу ООН приділяється Конференції з роззброювання.

Однак робота Конференції з роззброювання вже протягом декількох років не просувається /8/. І основна причина криється в неконструктивній позиції США. У /8/, зокрема, відзначається, що «причина топтання на місці, як вважають учасники, у тому числі і представники країн Заходу, криється в небажанні Сполучених Штатів включати навіть до порядку денного роботи Конференції конкретні питання про заборону тих чи інших видів зброї, цілих комплексів чи систем озброєнь. Наочний приклад - заява американського посла Роберта Грея на закритті чергового засідання: "Ми не маємо наміру на цих зустрічах обговорювати проблеми, зв'язані з запобіганням мілітаризації космосу".

Оскільки всі рішення на Конференції з роззброювання приймаються консенсусом, то, як уявляється, без зміни позиції США очікувати прогресу не доводіться.

Питання запобігання мілітаризації космосу розглядається і на інших міжнародних форумах.

Так, пункт «Шляхи і засоби збереження космічного простору для мирних цілей» увійшов у доповідь Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях. У доповіді, зокрема, було відзначено, «що найбільш прямим і ефективним методом збереження космічного простору для мирних цілей є висновок одної чи більш міжнародних угод, що забороняють випробування, розміщення і використання будь-яких озброєнь, систем озброєнь чи їхніх компонентів у космічному просторі».

Свій вклад в загальну справу створення атмосфери неприпустимості мілітаризації космосу внесла і Міжнародна Конференція «Космос без зброї - арена мирного співробітництва в XXI столітті», проведена в Москві в квітні 2001 р. Ініціатива по її проведенню була висунута Президентом РФ В. Путіним на "Самміті тисячоріччя" в ООН у Нью-Йорку. Конференція була присвячена до 40-літнього ювілею польоту в космос Юрія Гагаріна. Її учасники були одностайні в тім, що міжнародному співтовариству необхідно розробити кодекс поводження в космічному просторі для того, щоб використовувати його тільки в мирних цілях.

Питання про запобігання мілітаризації космосу включається до порядку денного й інших заходів, проведених на національному і міжнародному рівнях ученими, громадськими організаціями (в тому числі Пагуошськими конференціями).

Підсумок усіх перерахованих вище заходів щодо більшої частини той самий: необхідно запобігти мілітаризації космосу.

Однак лихо в тім, що всі прийняті на цих форумах рішення носять характер ні до чого не зобов'язуючих декларацій , що не мають юридичної чинності .

У зв'язку з викладеним вище, а також з огляду на те, що США від НДОКР незабаром перейдуть до практичної реалізації своїх планів, настав час перейти до формування конкретного комплексу конструктивних заходів.

Звичайно, як і раніше повинна продовжуватися робота на всіх рівнях і, у першу чергу, на Конференції з роззброювання - основному органі з прийняття міжнародних договорів з роззброювання глобального характеру. Але підготовчу роботу, напевно, варто вести у вузькому колі зацікавлених держав із залученням, по можливості, США - головного «гальма» у переговорному процесі. На початковому етапі до складу учасників переговорів могли б бути включені країни, що володіють достатнім потенціалом у космічній індустрії. Це країни Західної Європи, Росія, Китай, Японія, Індія. Україна теж могла б узяти посильну участь. Переговори могли б бути початі з ініціативи однієї чи декількох країн. Результати могли б бути представлені ГА ООН чи Конференції з роззброювання. Про такий підхід, реалізованому у підготовці Конвенції про заборону протипіхотних мін, говориться, зокрема, у доповіді /9/.

Про необхідність удосконалювання і розвитку механізму міжнародно-правового регулювання військово-космічної діяльності в практичному плані говориться й у статті /10/, що відрізняє комплексний підхід до проблеми воєнного використання космосу. Особливістю цього підходу є те, що небезпечним вважається не тільки розміщення зброї в космосі, але і такий аспект, як одержання значних військових переваг державою, що наростила в космосі значну кількість КА, у тому числі і подвійного застосування, що беруть участь в інформаційному забезпеченні і керуванні процесом застосування бойових засобів у всіх середовищах (на суші, морі, у повітрі й у космосі). У статті відзначається можливість у перспективі формування потенціалу погрози в космосі, особливості якого полягають у прагненні до монопольного панування в космосі, у прагненні створити ведучими країнами світу нових систем космічних озброєнь, у розширенні використання комерційних і цивільних супутникових систем.

Основні напрямки, по яких повинні вестися переговори

У результаті проведених переговорів повинні бути підготовлені один чи кілька проектів договорів, що вносять повну ясність у взаємини країн при використанні космічного простору в мирних цілях і визначають напрямки запобігання мілітаризації космосу. При цьому повинні бути використані як нечисленні діючі міжнародні договори, так і раніше розроблені проекти договорів, наприклад, розроблені в період конфронтації СРСР і США.

Конкретні пропозиції щодо мір, спрямованих на запобігання мілітаризації космосу, уже неодноразово висловлювалися різними експертами з питань роззброювання. Зокрема, такі пропозиції викладені в роботах /3, 9, 10, 11/.

Цілеспрямовані роботи, що мають метою запобігання мілітаризації космосу, можуть бути проведені з наступних напрямках.

1.У першу чергу варто ужити заходів по внесенню доповнень у Договір про космос 1967 року, що забороняє розміщати в космосі зброю масового знищення, розширивши і зміцнивши його положення. У Договір могли б бути внесені обмеження і на інші види зброї, що вже плануються для розміщення в космосі (лазери, зброя енергії спрямованої дії, кінетична зброя, а також зброя на нових фізичних принципах, що може з'явитися пізніше). Можливість внесення доповнень (уточнень) передбачена статтею XV Договору.

2.Укласти багатобічний договір, що забороняє випробування і розгортання в космосі будь-яких видів зброї.

3.Укласти багатобічний договір про імунітет штучних супутників Землі цивільного і небойового військового призначення.

4.Проробити питання про правове регулювання кількості КА, використовуваних у військових цілях.

5.Заборонити виробництво, випробування і розгортання противоспутникової зброї, розташованої як на землі, так і в космосі.

6.Розробити кодекс правил, що регулюють мирне і неагресивне використання космічного простору у військових цілях

7.Розробити кодекс поводження в космічному просторі, що передбачає введення обмежень на маневрування і розміщення КА в космосі.

8.Проробити питання міжнародного інспектування космічних запусків на полігонах і космодромах.

9.Проробити питання пасивного захисту КА.

При підготовці міжнародно-правових документів по запобіганню мілітаризації космосу повинна бути проведена також необхідна робота в плані удосконалювання і розвитку понятійного апарата. Повинна бути внесена повна ясність у такі поняття, як космос, військово-космічна діяльність, космічна зброя, мілітаризація космосу, противоспутникова зброя і т.д.

На сьогоднішній день мається достатня практика по розробці розділів договорів, що стосуються термінів. Така практика накопичена при підготовці договорів з обмеження і скорочення озброєнь, наприклад, при підготовці Договору СНО-1 1991 р. і Договору про звичайні збройні сили в Європі 1990 р.

Оскільки процес підготовки і набрання чинності міжнародними договорами є досить тривалим, доцільно розглянути можливість рішення насущних проблем запобігання мілітаризації космосу на політичному рівні. Прикладом цьому можуть служити прийняті у свій час в односторонньому порядку СРСР і США мораторії на розгортання противоспутниковых систем. Питання тільки в тім, яка держава чи союз держав зможе протистояти США. Історія протиборства СРСР і США показує, що сторони приходили до згоди тільки тоді, коли мала місце зразкова рівність сил. В даний час явного опонента США поки немає. І тільки в перспективі їм може стати Китай. Тому задача світового співтовариства полягає в тому, щоб докласти колективних зусиль в цьому напрямку. У протилежному випадку, якщо таке стримування не реалізується і США почнуть розгортання систем зброї в космосі, це змусить і інші держави, що володіють необхідним потенціалом, починати адекватні дії. Зокрема, як уже відзначалося, може бути почате розгортання противоспутникової зброї. Про таку можливість уже попереджав Китай, маючи на увазі свою реакцію на розгортання США ПРО з використанням засобів космічного базування /12/. Мова йде про відносно недорогі відповідні міри. "Ми зробимо усе, що є в наших силах, щоб не допустити підриву нашої безпеки, - підкреслив високопоставлений китайський представник, - і ми упевнені, що ми зможемо домогтися цього, не вступаючи в гонку озброєнь. На наш погляд, оборона сама має потребу в обороні. Це оборонна система. Вона складається з безлічі частин, і більшість з них уразливі для нападу". Пекін вважає для себе розгортання США ПРО території країни дуже небезпечним, оскільки США, увірувавши у свою невразливість, можуть вважати можливим більш активно втручатися в кризи на китайських рубежах, у тому числі в складне тайванське питання. "Ми бачили, як нестримно Сполучені Штати бомбили Югославію, а Югославії нічим було відповісти" /12/.

Як видно, на якомусь етапі до силової протидії може підключитися і Росія. Та й інші держави, занепокоєні своєю безпекою і бажанням проводити відносно незалежну політику, можуть приступити до створення необхідних засобів протидії.

Доповненням до силової протидії США може стати продовження широкої роз'яснювальної роботи на всіх рівнях щодо згубності мілітаризації космосу для світового співтовариства і для США зокрема. Про невідповідність мілітаризації космосу національним інтересам США заявляється в багатьох колах усередині США, у тому числі серед військових, занепокоєних безпекою функціонування допоміжних військових КА. Можна, звичайно, покладати визначені надії і на те, що США чисто з економічних причин не зможуть витримати навантаження від мілітаризації космосу, що починається ними. Як відомо, тільки розгортання першої черги ПРО наземного базування може вилитися в десятки, а то й у сотні мільярдів доларів. Можуть також виникнути нездоланні технічні і технологічні труднощі. Але ці надії - останнє, на що може розраховувати світове співтовариство, а поки необхідно почати все можливе, щоб запобігти мілітаризації космосу.

Окремою проблемою, пов'язаною з мілітаризацією космосу, може стати перспектива забруднення космосу «космічним сміттям», що може утворитися у великих кількостях при перших же бойових операціях у космосі /13/. Вплив значної кількості «космічного сміття» може привести або взагалі до припинення будь-якої діяльності в космосі, або до значного збільшення ризику бути підданим ударному впливу уламків при здійсненні такої діяльності і необхідності прибігати до різноманітних систем захисту, що пов'язане із збільшенням витрат і уповільненням виконання космічних програм. Як відзначено в /3/, «уже сьогодні мережею NORAD Космічного командування США... виявлено близько 8000 об'єктів космічного сміття. Випробування зброї різними державами (навіть якщо США будуть проводити політику, спрямовану на обмеження викидів космічного сміття від них) може призвести до п'ятикратного (і більш) збільшення числа небезпечних часток і компонентів ракет на земній орбіті. Причому швидкість їхнього обертання перевищить 30 000 км/год».

На цю проблему апологети мілітаризації космосу дивляться без занепокоєння, вважаючи її несуттєвою в порівнянні з захистом території США від можливого нападу ракет.

Виходить, що мілітаризація космосу може мати несприятливі наслідки і для США, про що вже почали турбуватися американські політики, бізнесмени і суспільні діячі. Немає одностайності і серед військових.

Таким чином тільки активна позиція світового співтовариства в питанні запобігання мілітаризації космосу може привести до позитивних результатів. І тоді світовому співтовариству не доведеться розгрібати гори космічної зброї і «космічного сміття», як воно це зараз робить з накопиченою ЗМЗ - ядерною і хімічною, страждаючи від недостачі коштів на саме необхідне для свого виживання.

У цьому процесі повинно знайтися місце і для України, яка є однією з космічних держав, і тому зацікавлена в збереженні космосу вільним від зброї і бойових дій.


Список використаних джерел

1.С. Рогов Доктрина Буша и перспективы российско-американских отношений, «Независимая газета», 03.04.2002, http://www.ng.ru/

2.М. Тарасенко Военные аспекты советской космонавтики, http://www.ng.ru/

3.К. Мольц Ядерные испытания в космосе, договор о запрещении испытаний в трех средах и договор об использовании космического пространства: уроки для сегодняшних политиков, ПИР-Центр, Бюллетень «Ракеты и космос», №3, 2001

4.Д. Пайсон План завоевания космоса, «Независимое военное обозрение», 16.03.2001

5.Национальная противоракетная оборона США: последствия для стратегической стабильности и контроля над вооружениями, ПИР-Центр, Научные записки, № 15, 2000

6.Проблема ПРО в оценках экспертов новых независимых государств, Центр исследований проблем нераспространения, Специальный выпуск, Киев, 2001

7.Договор по ПРО: краеугольный камень процесса разоружения или «реликт холодной войны»?, ДФ НИСИ, аналитико-информационное издание, Днепропетровск, 2001

8.В. Катин Конференция ООН по разоружению в Женеве топчется на месте, «Независимая газета», 23.02.2001, http://ng.ru/world/2001-02-23/6_disarm.html 

9.Р. Джонсон Перспективный взгляд на проблемы ракетного распространения, ПИР-Центр, Бюллетень «Ракеты и космос», №1, 2001 г.

10.В. Лата, В. Мальцев Направления совершенствования и развития механизма международно-правового регулирования военно-космической деятельности, ПИР-Центр, Ядерный контроль, № 6, 2001 г.

11.В.Козин Старт к немилитаризации космоса, Независимая газета, 23.11.2000

12.Китай рассматривает планы противодействия американской НПРО, ИТАР-ТАСС 30.04.2001

13.«Мусоризация» космоса против его же милитаризации?, http://www.membrana.ru/articles/global/2002/04/24/224900.html


Copyright © 2002 by DB NISS